На титульній світлині, датованій 1894 роком, зафіксовано прокладання колії електричного трамвая вулицею Личаківською. У центрі кадру видно будинок, який колись слугував монастирем Боніфратрів XVII століття, нинішнє приміщення Військово-медичного клінічного центру Західного регіону. Будинки зліва і справа від нього, оточені зеленою зоною за парканом, наразі відсутні — на їхньому місці розмістилися нові забудови, виконані в стилях історизму та конструктивізму.

Розглядаючи перехрестя вулиці Личаківської з вулицями Сковороди та Козланюка, слід зазначити, що до Другої світової війни ці ділянки були забудовані. Сучасна вулиця Сагайдачного проходила безперервно від перетину вулиці Круп’ярської з Воробкевича і виходила на вулицю Збаразьку.

—

#### Вигляд з Личаківського парку

Світлина, ймовірно зроблена на початку XX століття, демонструє краєвид з Личаківського парку, закладеного у 1894 році за проектом відомого ландшафтного архітектора Арнольда Рьорінґа.

Основні деталі на знімку:
– Ліворуч на передньому плані — вілла 1890-х років, нині адресована як Цетнерівка, 26.
– У центрі — стадіон гімнастичного товариства «Сокіл», побудований у 1897 році за проектом видатного українського архітектора Івана Левинського, з великим критим манежем. У 1950-х роках цей комплекс перебудували і принципово реконструювали під тренувальну базу до Євро-2012 з футболу.
– Ліворуч далі — край Личаківського цвинтаря та майже незабудована сучасна вулиця Мечникова.
– Праворуч угорі — піщані кар’єри горішнього Личакова, які дали назву вулиці Пісковій. Ці кар’єри експлуатували навіть у 1960-х роках для потреб скульптурно-керамічної фабрики на вулиці Мучній.
– Одноповерхові будинки горішнього Личакова, численні на фото, до наших днів не збереглися.

—

#### Залізнична станція Личаків і трамвайна лінія

На іншому архівному знімку, зробленому на початку XX століття, показана верхня частина вулиці Личаківської. У правому верхньому куті — залізнична станція Львів-Личаків, збудована 1906 року. Трамвайна гілка до вокзалу була прокладена в 1914 році.

Відомості про трамвайні маршрути:
1. Маршрут «Н» — кінцева зупинка на проспекті Свободи біля Віденської кав’ярні. Трамвай відправлявся за 30 хвилин до початку кожного потягу.
2. Маршрут № 8 (від 1925 року) прямував до станції Львів-Личаків з кінцевою у Богданівці на вулиці Городоцькій.

На жаль, під час бомбардувань Другої світової війни ця трамвайна гілка була зруйнована. З 1970-х років залізнична станція Львів-Личаків припинила своє функціонування. На світлині також видно будинки вулиці Долішньої та будівлю сучасної середньої школи № 63. Попри щільну сьогодні забудову району, тоді він виглядав майже пусткою.

—

#### Історія монастиря на Пасічній, 8

Монастир Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, розташований за адресою Пасічна, 8, у радянські часи функціонував як музей Пагорбу Слави.

Історичні віхи цього місця:
– 1914 рік: під час Першої світової війни окупаційна російська влада на Личаківській рогатці (адреса Личаківська, 148) організувала кладовище для понад п’яти тисяч загиблих російських солдатів.
– На гранітному постаменті встановили чотириметровий хрест із білого каменю, який є на архівній світлині.
– За польської влади 1920-х років могили були перенесені на Личаківський цвинтар.
– У 1952 році на місці колишнього кладовища створено меморіал радянським воїнам, загиблим у Другій світовій війні. Саме тоді й виникла назва Пагорб чи Холм Слави.
– У недавні часи незалежної України це місце служило майданчиком для агресивних промосковських політичних сил.
– У 2025 році Пагорб Слави було знесено, а понад три сотні поховань перенесено на Голосківський цвинтар.
– Нині територія стала місцем спочинку захисників України, полеглих у російсько-українській війні.

—

#### Інші локації району Личаківської – Пасічної

– У районі вулиці Таджицької до Другої світової війни розташовувався стадіон єврейської футбольної команди «Гасмонея» — одного з найбільших за місткістю у Львові того часу.
– На місці торговельних павільйонів між будинками № 92 і № 96 вулиці Пасічної, неподалік підземного переходу, до середини 1970-х стояв двоповерховий будинок у стилі історизму з оригінальною вежечкою, де свого часу діяло туристичне бюро. За часів Австро-Угорщини і Польщі тут, імовірно, знаходилась школа Святого Миколая.
– Між будинками № 73 і № 75 на Пасічній до початку 1960-х залишалася каплиця, знищена радянською владою.

—

### Район Пекарської – Левицького

Перед початком Другої світової війни з вулиці Франка до площі Петрушевича не існувало проїзду через наявність житлового будинку. Аналогічно, проїзду з боку вулиці Зеленої на площу Петрушевича між будівлями Інституту мікробіології (№12) і нічного клубу «Метро» (№14) не було.

Особливості площі Петрушевича до війни:
– Тут знаходились три військові споруди у казенному австрійському стилі.
– У радянський період (1972 рік) зведено пам’ятник комуністичному письменнику Ярославу Галану, який зняли в період незалежності України у 1992 році.

Передвоєнні зміни у просторі:
– Територія від перетину вулиці Тершаковців з Туган-Барановського до Пекарської займала сад і ставок монастиря Сакраменток. Став, за площею удвічі більший за сучасний, простягається на захід аж за гуртожиток на Тершаковців, 2а.
– Монастирський сад на заході сягав Педагогічного фахового коледжу та вулиці Туган-Барановського.
– З початку 1960-х через сад проклали вулицю Марченка (нині Тершаковців) та звели головний корпус зооветеринарного інституту.

Щодо забудови вулиці Левицького, 67:
– З початку 1980-х тут розташувався райком компартії Червоноармійського району (нині — Личаківська районна адміністрація).
– У 50-70-х роках на цій адресі був гуртожиток №3 зооветеринарного інституту та ательє індивідуального пошиття одягу.
– До Другої світової війни ця ділянка була забудована житловими будинками.

Інші історичні деталі району:
– У міжвоєнний період вулиця Кадиєґо, яка нині не існує, пролягала від перетину Пекарської і Шімзерів через ботанічний сад і між корпусами клінік медуніверситету. У 1960-х на цій території зведено гуртожитки для студентів.
– Західна сторона вулиці Мечникова від перетину з Шімзерів до вулиці Юрія Руфа до війни залишалася майже пустою, за винятком одного житлового будинку на розі Шімзерів і Мечникова, який не зберігся. Забудова цієї сторони відбулася у 1950-60-х роках.
– На території Марсового поля (тепер — Поле почесних поховань українських героїв) за Личаківським цвинтарем до війни розташовувалися дві будівлі.
– Вулиця Студентська, до війни — короткий глухий кут від вулиці Зеленої, у повоєнний період була продовжена до вулиці Левицького. На перетині з Левицького до війни стояв житловий будинок.

—

У разі виявлення помилки на цій сторінці рекомендується виділити її та натиснути комбінацію клавіш Ctrl+Enter для повідомлення редакції.