Володарювання кількома клубами: приклад переходу Ліама Розеніора з «Страсбурга» до «Челсі» показує недоліки цієї моделі

12 Січня, 2026

Дар'я Любацька

Володарювання кількома клубами: приклад переходу Ліама Розеніора з «Страсбурга» до «Челсі» показує недоліки цієї моделі

Половина клубів Прем’єр-ліги наразі знаходиться під різними формами мульти-клубної власності (MCO). Проте ці клуби перебувають на вершині футбольної ієрархії та, як правило, не мають досвіду бути «біднішими» в рамках такої структури.

Група City Football Group має в центрі своєї уваги «Манчестер Сіті» і повний контроль над командами в Італії, Франції, Бразилії, Австралії, Уругваї та Бельгії. Крім того, вона володіє 47% акцій іспанського клубу «Жирона».

Компанія Red Bull є більшістю власником футбольних клубів у Німеччині, Австрії, Сполучених Штатах Америки та Бразилії, а також має міноритарні частки в інших клубах, зокрема в «Лідсі Юнайтед».

Ці структури є великими футбольними операціями — справжніми гігантами мульти-клубної власності. У межах таких об’єднань гравці та тренери можуть переміщатися між командами. Це можна порівняти з підвищенням працівника всередині міжнародної корпорації.

Наприклад, головний тренер Джессі Марш перейшов із «Нью-Йорк Ред Буллз» до «Зальцбурга», а потім до «Лейпцига», причому такі трансфери не відбувалися посеред сезону.

Інші мульти-клубні структури створені для обміну ідеями та спільного розвитку, як-от інтерес Тоні Блума до «Брайтона», «Юніон Сен-Жіллуаз», «Гартс» і «Мельбурн Вікторі».

Сер Джим Реткліфф через компанію Ineos володіє 100% акцій «Ніцци» та швейцарського клубу «ФК Лозанна-Спорт», але лише 28,94% – «Манчестер Юнайтед». Проте його вирішальний вплив у футбольних справах на Олд Траффорд є достатнім для активації одного з індикаторів UEFA щодо мульти-клубної власності.

Експерт з фінансів у футболі Кіран Магуайр у коментарі BBC Sport назвав MCO, до якої входять «Челсі» та «Страсбург», «унікальною».

Він відзначив, що більшість мульти-клубних власностей орієнтовані на розвиток футболу, тоді як BlueCo має більш подібну до хедж-фонду стратегію, що полягає у:

1. Залученні активів з невисокою вартістю.
2. Подальшому продажі цих активів із високими прибутками.

Магуайр зазначив: «Страсбург, можливо, трохи відірваний в тому сенсі, що його розглядають як майданчик для зберігання талантів, які, ймовірно, «Челсі» захоче залучити до основного складу пізніше».

Він додав, що це можна застосувати і до Розенйора, який отримує досвід у іншій частині футбольної імперії «Челсі».

BlueCo фокусується на молодих гравцях, підписуючи їх на довгострокові контракти. Таким чином, виконавці демонструють свій потенціал, а їхня вартість закріплюється.

На момент написання «Страсбург» має наймолодший склад серед команд топ-5 європейських ліг, тоді як «Челсі» посідає четверте місце за цим показником.

Автор
Дар'я Любацька

Журналістка Omega.lviv.ua. Пише про суспільне життя Львова та регіону: освіту, культуру, міські події та зміни, які стосуються щоденного життя людей. Працює з офіційними повідомленнями та першоджерелами й перевіряє факти перед публікацією.

author avatar
Дар'я Любацька
Журналістка Omega.lviv.ua. Пише про суспільне життя Львова та регіону: освіту, культуру, міські події та зміни, які стосуються щоденного життя людей. Працює з офіційними повідомленнями та першоджерелами й перевіряє факти перед публікацією.

1 коментар до “Володарювання кількома клубами: приклад переходу Ліама Розеніора з «Страсбурга» до «Челсі» показує недоліки цієї моделі”

  1. Цікаво, що схожа стратегія вже використовувалася раніше. Наприклад, “Манчу” навесні 2020 року підписали кількох молодих гравців для своїх “молодіжок”, що також власники планували згодом продати з прибутком. Чи справді це підходить для всіх клубів, питання залишається відкритим. Можливо, “Челсі” навчається на помилках інших, але буде цікаво спостерігати, як це вплине на їхню гру.

    Відповісти

Залишити коментар