Міжнародний олімпійський комітет (МОК) заявив, що його новий підхід базується на «відповідних етичних, правозахисних, правових, наукових та медичних досягненнях, а також на відгуках зацікавлених сторін». Водночас було проведено огляд питання, який врахував «стан науки, зокрема з урахуванням розвитку досліджень після 2021 року», і дійшов консенсусу щодо того, що біологічна чоловіча стать надає перевагу у спортивних змаганнях, що потребують сили, потужності і/або витривалості.
Підкреслюється, що ця перевага не залежить від рівня тестостерону, який до теперішнього часу слугував основою для регулювання участі трансгендерних та спортсменів з порушеннями розподілу статі (DSD) у жіночих дисциплінах. МОК не оприлюднив наукові дослідження, на яких базувалося рішення, однак повідомив, що на елітному рівні чоловіча перевага становить:
1. 10-12% у більшості бігових та плавальних дисциплін;
2. близько 20% у метальних та стрибкових змаганнях;
3. до 100% у видах спорту, що вимагають вибухової сили, таких як бокс.
Постійні прихильники зміни політики відзначають, що наукові докази цих переваг були відомі вже багато років. Деякі експерти вважають, що МОК був змушений ухвалити нові правила через низку скандалів, а також через те, що все більше федерацій вже легально впроваджували жорсткіші критерії допуску.
Після участі новозеландської важкоатлетки Лорел Габбард—першої відкрито трансгендерної спортсменки на Олімпійських іграх 2021 року у Токіо—керівні органи плавання та велоспорту ввели заборони для трансгендерних атлеток у жіночих змаганнях. Це рішення зумовлене побоюваннями серед спортсменок, що вони можуть зустрітися з біологічними чоловіками в елітних змаганнях.
Водночас World Athletics посилила правила після Олімпіади 2016 року в Ріо, коли всі призери у жіночому фіналі на 800 метрів були спортсменками з DSD, і оголосила про обов’язкове тестування за статевою ознакою, яке запровадять з 2025 року.
Всесвітня федерація боксу також внесла зміни після гучної кризи на Олімпіаді 2024 року в Парижі, де золоті медалі здобули Імане Хеліф і Лін Ю-тін, які попереднього року були дискваліфіковані з чемпіонату світу за нібито невідповідність критеріям статевої приналежності, встановленим тодішнім регулятором IBA. Лін Ю-тін згодом була визнана придатною для участі у жіночих змаганнях Всесвітньою федерацією боксу.
У відповідь на цей конфлікт спеціальний доповідач ООН з питань насильства щодо жінок закликав відновити експертне тестування статі для жіночих змагань. Група науковців підтримала цю пропозицію, зазначивши, що загальне тестування є «набагато краще, ніж цілеспрямоване випробування на основі звинувачень, підозр і упереджень».
Джейн Ковентрі, яка раніше займала високі посади в МОК і свого часу підтримувала допуск до жіночої боксерської програми спортсменок за наявністю жіночого паспорта, у передвиборчій кампанії пообіцяла посилити захист жіночої категорії.
Можливо, на це рішення вплинули й політичні чинники. Минулого року колишній президент США Дональд Трамп підписав указ, який забороняє трансгендерним жінкам брати участь у жіночих спортивних змаганнях, а також погрожував відмовою у візах трансгендерним атлетам, які намагалися приїхати на Олімпіаду в Лос-Анджелесі.
Ковентрі заперечує будь-який зв’язок нового регламенту з політичним тиском, тоді як Трамп від імені себе вважає, що саме він вплинув на рішення МОК.
Цікаво спостерігати, як тема участі трансгендерних спортсменок розгортається в спортивному світі. Я пам’ятаю, як ще на Олімпіаді в Токіо багато обговорювали випадок з Лорел Габбард, і ця ситуація дійсно підняла питання про справедливість. Тепер результати досліджень показують перевагу чоловіків у спорті. Це не просто теорія, а реальні цифри.
Ці цифри просто вражають! 10-12% переваги в бігу чи плаванні через біологічну стать — це серйозно. Виходить, питання не у тестостероні, а у самій природі 🤔 Як всього цього уникнути у спорті, де важлива справедливість? Сподіваюся, що нові правила дійсно приведуть до більшого балансу.