Кирило Буданов закликав не сприймати Чорне море як суто українську проблему. За його словами, від того, що відбувається біля українських портів, залежить значно більше, ніж робота Одеси чи Чорноморська.
Через цей маршрут ідуть мільйони тонн продовольства, працюють торговельні судна, а українські порти залишаються одним із головних вікон країни у світову торгівлю.
Про це керівник Офісу Президента заявив в інтерв’ю італійській газеті La Stampa.
«Чорне море – це не якесь локальне питання. Через нього проходять світова продовольча безпека, а також морська безпека Європи та Середземномор’я. Країна з морськими традиціями, така як Італія, може зрозуміти це міркування краще за інших», – наголосив Буданов.
Росія дедалі активніше б’є по українських портах
За словами Буданова, з липня Росія фактично розгорнула окрему кампанію проти української портової інфраструктури.
Під загрозою опинилися Одеса, Чорноморськ, Південний та дунайські термінали. Саме через ці точки Україна продовжує експортувати зерно, олію, метал та інші товари навіть під час війни.
Кожен удар по порту створює проблеми далеко не лише на місці вибуху.
Пошкодження складу або термінала може затримати відвантаження. Удар по енергетичній інфраструктурі здатний пригальмувати роботу цілого об’єкта. А новини про небезпеку в морі одразу змушують судновласників та страхові компанії переглядати ризики.
Тому навіть порт, який формально продовжує працювати, після атак може втрачати частину пропускної здатності.
За портами стоять мільйони тонн українського експорту
Україна має одну дуже просту проблему. Великі обсяги аграрної продукції неможливо швидко перекинути з моря на автомобільні дороги чи залізницю.
Один великий балкер може взяти десятки тисяч тонн зерна. Щоб перевезти аналогічний обсяг вантажівками, потрібні сотні, а інколи й тисячі рейсів.
Саме тому море для українського експорту залишається незамінним.
Через чорноморські порти країна продає кукурудзу, пшеницю, соняшникову олію та іншу продукцію в Європу, Африку, Азію та на Близький Схід.
Коли цей маршрут працює стабільно, експортери можуть планувати поставки. Коли над портами постійно висить загроза ударів, у ціну одразу закладаються додаткові витрати.
Чому Буданов говорить саме про продовольчу безпеку
Українське зерно давно перестало бути питанням лише української економіки.
Чимало країн закуповують значну частину продовольства за кордоном. Особливо це стосується держав Африки та Близького Сходу, де внутрішнього виробництва часто недостатньо для покриття попиту.
Якщо постачання з Чорного моря сповільнюється, ринок реагує швидко.
- дорожчає логістика
- зростає вартість страхування суден
- імпортери шукають альтернативних постачальників
- частина вантажів затримується в портах
- збільшується навантаження на залізницю та Дунай
Це не означає, що один удар автоматично призведе до глобального дефіциту продовольства. Але десятки атак і постійна нестабільність поступово збільшують витрати для всіх учасників ринку.
У морі ризикують уже не лише портові працівники
Найгостріше питання стосується цивільних суден.
Торговельний корабель, який заходить до українського порту, не бере участі у бойових діях. На борту працює міжнародний екіпаж, а вантаж часто належить компаніям з різних країн.
Однак військові ризики для таких суден залишаються реальними.
У липні вантажне судно Golden Leo потрапило під російський удар після виходу з Чорноморська. Воно перевозило українську кукурудзу та прямувало в бік Румунії.
Для судноплавного бізнесу такі історії мають цілком практичні наслідки. Капітану потрібно оцінити маршрут, власнику судна – можливі втрати, а страховій компанії – ціну ризику.
У результаті навіть один небезпечний рейс може коштувати значно дорожче, ніж у мирний час.
Морський коридор працює, але ризик нікуди не зник
Після завершення дії зернової угоди Україна створила власний морський коридор.
Це дозволило відновити значну частину експорту через Чорне море. Судна знову почали заходити в українські порти, забирати вантажі та виходити у напрямку Босфору.
Але сам маршрут на карті ще не означає повну безпеку.
Потрібні системи ППО, захист портів, розвідка, супровід судноплавства та страхові механізми.
Без цього морський коридор може існувати формально, але судновласники просто не захочуть ним користуватися.
Саме тому Буданов говорить про морську безпеку ширше, ніж лише про військові кораблі.
Удари по портах б’ють і по українському бюджету
Російські атаки мають і цілком очевидну економічну мету.
Чим менше Україна експортує, тим менше валютної виручки отримують компанії та держава. Для країни, яка вже кілька років живе в умовах повномасштабної війни, це особливо чутливе питання.
Проблеми виникають по всьому ланцюжку.
Фермер продає зерно дешевше, якщо логістика дорожчає. Експортер витрачає більше на доставку. Порт ремонтує пошкоджені об’єкти. Перевізник платить більше за страхування.
У підсумку один удар здатний створити витрати для десятків компаній, які фізично можуть знаходитися за сотні кілометрів від Одеси.
Саме тому Буданов називає атаки на порти частиною економічної війни.
Одеса, Чорноморськ і Південний залишаються критично важливими
Три великі порти Одеської області відіграють ключову роль у зовнішній торгівлі України.
Одеса працює з широким спектром вантажів.
Чорноморськ має потужності для перевалки зерна та інших товарів.
Південний є одним із найбільших портів країни й важливим вузлом для великотоннажних перевезень.
Проблема в тому, що порт не можна швидко перенести в інше місце.
Причали, крани, склади, залізничні під’їзди та енергетичні системи будуються роками. Якщо один із таких елементів серйозно пошкоджений, замінити його за кілька днів практично неможливо.
Тому захист портів для України має не менше значення, ніж захист великих промислових підприємств.
Дунай став запасним маршрутом, але й він під ударами
Після початку повномасштабної війни значення дунайських портів різко зросло.
Ізмаїл та Рені почали приймати набагато більше вантажів. Через Дунай українська продукція може рухатися до Румунії та далі в європейську логістичну систему.
Цей маршрут став справжньою страховкою для українського експорту.
Але є важливе обмеження. Дунай не здатний повністю замінити великі чорноморські порти.
Пропускна здатність тут менша, а перевезення часто потребують додаткових етапів. Вантаж потрібно перевантажувати, змінювати транспорт або будувати складнішу логістику.
До того ж Росія регулярно атакує і цей напрямок.
Тому Україна фактично змушена одночасно захищати і Чорне море, і Дунай.
Буданов звернув окрему увагу на Італію
В інтерв’ю La Stampa керівник ОП невипадково говорив саме про морську безпеку.
Італія має десятки великих портів, активну морську торгівлю та безпосередньо залежить від стабільності Середземномор’я.
Для неї безпечне судноплавство – не абстрактна дипломатична тема.
Чорне море через Босфор і Дарданелли з’єднане із Середземним морем. Судна, які виходять з Одеси чи Чорноморська, потім продовжують рух саме цими маршрутами.
Буданов фактично наголошує, що нестабільність у Чорному морі не залишається всередині регіону.
Вона поступово переходить у ширшу систему європейської торгівлі.
Україні потрібні не лише ракети для ППО
Одним із головних запитів Києва залишається протиповітряна оборона.
Буданов окремо згадав італійсько-французькі системи SAMP/T. Вони здатні посилювати захист великих міст та інфраструктури.
Але проблема ширша.
Навіть сучасна система ППО не може закрити всю країну одночасно. Потрібні ракети, радари, додаткові комплекси та постійне поповнення запасів.
Особливо важко захищати великі портові райони.
Термінали розтягнуті на значні площі. Часто поруч знаходяться склади, залізнична інфраструктура, резервуари та енергетичні об’єкти.
Саме тому одна успішна атака може створити одразу кілька проблем.
Морська безпека тепер напряму пов’язана зі страховками
Ще одна тема, яку рідко помічають поза бізнесом, – страхування.
У мирний час вантажне судно просто купує страховий поліс і виходить у рейс. Під час війни все інакше.
Страховик оцінює ймовірність удару, пошкодження судна або втрати вантажу.
Що вищий ризик, то дорожчий поліс.
Без страхування частина компаній взагалі не погодиться заходити до небезпечного регіону.
Тому морська безпека сьогодні – це не лише військові кораблі чи ракети. Це ще й можливість зробити так, щоб комерційний рейс залишався економічно реальним.
Чорне море стало місцем зовсім іншої війни
Ще кілька років тому морська війна асоціювалася насамперед із великими кораблями.
Зараз ситуація виглядає зовсім інакше.
Україна активно застосовує морські дрони. Росія використовує ракети, авіацію та ударні безпілотники. Удари завдаються по кораблях, базах, портах та інших об’єктах.
Водночас буквально поруч продовжують курсувати цивільні судна із зерном та іншими товарами.
Це створює дуже незвичну картину.
В одному морі одночасно йдуть бойові операції та міжнародна торгівля.
Україна теж завдає ударів у Чорному морі
Буданов в інтерв’ю згадав і українські операції проти російських об’єктів.
Зокрема йшлося про Новоросійськ, де розташована важлива база Чорноморського флоту РФ та велика портова інфраструктура.
Україна регулярно атакує військові кораблі, об’єкти флоту та інфраструктуру, яка використовується Росією у війні.
Буданов наголосив на різниці між підходами сторін.
За його словами, Україна намагається бити по військових цілях, тоді як російські атаки зачіпають порти, через які в тому числі йде продовольство для інших країн.
Для Європи це питання вже не десь далеко
Війна в Чорному морі легко може здаватися далекою проблемою для країни, яка не має спільного кордону з Україною.
Але морська торгівля працює інакше.
Товар, який сьогодні не вийшов з Одеси, завтра може не прибути до порту в Італії, Єгипті чи Туреччині.
Якщо дорожчає страхування в Чорному морі, ці витрати поступово з’являються у вартості перевезення.
Якщо частина судновласників відмовляється від рейсів, стає менше доступного тоннажу.
Саме з таких невеликих на перший погляд змін і складається великий міжнародний ефект.
Чому боротьба за порти лише посилюється
Для України порти дають можливість продавати товари світу.
Для Росії їх пошкодження створює економічний тиск.
Саме тому обидві сторони приділяють Чорному морю дедалі більше уваги.
При цьому українська задача складніша.
Недостатньо просто зберегти сам порт. Потрібно, щоб до нього могли безпечно заходити судна, щоб екіпажі погоджувалися працювати на маршруті, а страхові компанії не встановлювали захмарні тарифи.
Лише тоді морська торгівля справді працює.
Чорне море перетворилося на питання глобальної торгівлі
Головна теза Буданова в цьому інтерв’ю звучить досить просто.
Те, що відбувається біля українського узбережжя, не залишається біля українського узбережжя.
Через Чорне море проходить величезний потік продовольства та товарів. Тут працюють міжнародні судноплавні компанії. Звідси маршрути ведуть у Середземне море, а далі – до десятків країн.
Тому удари по Одесі, Чорноморську, Південному чи дунайських терміналах мають значно ширший ефект.
Для України це питання експорту та доходів.
Для судноплавних компаній – питання ризику.
Для імпортерів – питання стабільності постачання.
А для Європи – питання того, наскільки безпечними залишатимуться морські маршрути поруч з її кордонами.
