Попри повномасштабне військове вторгнення, цивільне життя в Україні триває. Функціонують ресторани та кінотеатри, діють відомі карпатські курорти і відпочинкові комплекси у передмістях обласних центрів, а артисти влаштовують концерти у найбільших концертних залах країни, іноді супроводжуючи виступи невеликими піар-скандалами. Крім того, регулярно відбуваються футбольні та баскетбольні поєдинки.
Варто зауважити, що міжнародні зустрічі, як-то поєдинки національних збірних або клубні матчі в європейських турнірах, на українській території наразі не проводяться. Це зумовлено тим, що жодна європейська команда не погодиться приїжджати у країну, де над її головами щоденно пролітають сотні, а то й тисячі дронів.
З огляду на це донецький «Шахтар» проводить свої домашні матчі Ліги конференцій не в Україні, а в сусідній Польщі, у Кракові, подорожуючи туди наземним транспортом замість звичного до 2022 року клубного літака. Проте ця історія має й несподівані моменти.
Поєдинок між донецько-львівським клубом «Шахтар» (який зараз офіційно базується у Щасливому під Києвом, але фактично – у Львові) та нідерландським АЗ-67 відзначився не лише яскравою та приємною для фанатів розгромною перемогою, а й несподіваною появою президента клубу. Соцмережі «Шахтаря» особливо наголосили на цьому факті, підкресливши, що Рінат Ахметов відвідав матч своєї команди уперше за майже 12 років. Не дивно, що й ЗМІ не оминули цього увагу. Дехто навіть нагадав, коли востаннє Ахметов особисто відвідував матч «гірників».
А це був 2 травня 2014 року. Цей поєдинок увійшов в історію українського футболу не через чергову перемогу «Шахтаря» над маріупольським клубом (тоді відомим як «Іллічівець», котрий пізніше був перейменований на «Маріуполь»), а через те, що це стала остання гра, проведена на легендарному стадіоні «Донбас-Арена».
Цей стадіон – справжня перлина не тільки для Донецька, а й для бізнес-імперії Ахметова. Тут проходили матчі чемпіонату Європи, а за деякими припущеннями, оскільки Києву надали відповідні права, а «Донбас-Арену» вважали найкращим футбольним стадіоном Східної Європи, він міг би прийняти фінал Ліги чемпіонів – найпрестижнішого клубного турніру на континенті.
Проте вже протягом останніх 12 років цей грандіозний та ультрасучасний об’єкт стоїть занедбаний, повільно руйнуючись. «Шахтар» може більше ніколи тут не зіграти, а відповідно й Рінат Ахметов навряд чи знову з’явиться у VIP-ложі цього стадіону.
До того ж, «Шахтар» як клуб імовірно продовжить існування, але з огляду на те, що Росія, яку у 2022 році виключили з європейського та світового футболу, перестала дотримуватися норм і формальних правил, вона вирішила включити команди з окупованих українських територій до свого національного чемпіонату. Звичайно, мова йде про найнижчий рівень змагань, але сам факт цієї події є значущим.
У цьому переліку з’явився клуб із назвою «Шахтар-Донецьк», який зареєстровано і проводить домашні матчі не у Донецьку, а в Ростовській області Російської Федерації – у місті Таганрозі, яке раніше було україномовним. І ніщо не заборонить цій квазі-команді вийти на поле «Донбас-Арени». Чи стане на заваді цьому Ахметов? Подивимось, як складеться ситуація.
Поява Ріната Ахметова на матчі своєї команди стала потужним інформаційним приводом, що дозволив актуалізувати події далекого 2014 року. Чи пригадав сам Ахметов ті часи? Зокрема, як вів перемовини з місцевими сепаратистами та російськими агентами, коли закликав «нєльзя бомбіть Донбасс» та звільнявся від небажаних проблем?
Також варто згадати сусідню Харківську область, де Росія у 2014 році намагалася реалізувати сепаратистську стратегію, але зазнала гучної поразки. Тоді, у квітні 2014-го, правоохоронці вінницького спецпідрозділу внутрішніх військ «Ягуар» стрімкою та безкровною операцією звільнили Харківську обласну адміністрацію. Цю дію було здійснено на замовлення тодішнього міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, який, за припущеннями, більше захищав власні бізнес-інтереси, аніж інтереси держави.
Чи думав Ахметов над тим, що він, маючи у 2014 році достатні можливості, міг би привести до Донецька цілу бригаду спецпризначенців і очистити місто від усіх сепаратистів? Проте він обрав інший шлях і зрештою втратив не лише Донецьк, а згодом і Маріуполь із двома великими металургійними заводами – «Азовсталлю» та іменним комбінатом Ілліча.
Нині Ахметов перебуває за межами України, а його поява на матчі «Шахтаря» — подія, яка стала майже історичною для клубу та для самого бізнесмена. Можливо, в цьому й полягає найважливіший підсумок матчу «Шахтар» – АЗ, а не результат гри на табло краківського стадіону.