Андрій Гавінський (у центрі) зі своїми колегами працює на розкопках у селі Ставчани, що неподалік Львова, де цього сезону археологи продовжили дослідження одного з найвидатніших поселень енеолітичної доби на Львівщині. Під час польових робіт було виявлено залишки наземної споруди, якою користувались приблизно 7 тисяч років тому, господарські ями, а також рідкісні зразки крем’яної сировини, що свідчать про далекі контакти давніх мешканців. Керівник експедиції, старший науковий співробітник Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України, кандидат історичних наук Андрій Гавінський поділився підсумками досліджень із Omega.
Ставчани, які входять до Оброшинської громади, славляться значною кількістю археологічних пам’яток – тут налічується щонайменше 14 багатошарових поселень, які охоплюють період від неоліту до середньовіччя. Найвідоміше з них належить до так званої маліцької культури кінця V тисячоліття до нашої ери. Саме це поселення Андрій Гавінський вивчав у 2008 та 2014–2017 роках. Цьогорічні ж дослідження, які відбувались у рамках проєкту Національного фонду досліджень України «Праісторична доба заходу України: культурно-історичні процеси», повернули археологів до пам’ятки.
Житло віком понад 5 тисяч років до нашої ери
Під час розкопок у попередні роки археологи натрапили на виробничий осередок для добування глини. На березі річки Ставчанки віднайшли три великі глиняні котловани неправильної форми з нерівним дном та заглибленнями в їхніх стінках. Одним із загадкових питань залишалося, навіщо мешканцям поселення знадобилася така велика кількість глини. Цього ж сезону увагу дослідників привернула ділянка, розташована довкола цих стародавніх кар’єрів.
Поруч із ними, на північній стороні, було виявлено сліди наземної споруди стовпової конструкції. Один із кутів будівлі складався з п’яти стовпів, які утворювали чітку прямокутну форму. За словами Андрія Гавінського, найімовірніше це – житлова будівля. Подібні архітектурні форми відомі на території сучасної Польщі, а для українських земель такі знахідки є вкрай рідкісними.
На південних околицях пам’ятки археологи зосередилися на вивченні кількох господарських ям, у яких було знайдено чисельні фрагменти кераміки. Поселення Ставчан характеризується майже повною відсутністю культурного шару, однак трапляються уламки посуду, крем’яні та кам’яні знаряддя праці.
Цікаво, що, попри наявність значних запасів глини, мешканці поселення економно ставилися до керамічного посуду. Є кілька прикладів, коли пошкоджені вироби ремонтували: тріщини стягували за допомогою додаткових отворів, розташованих по обидва боки посудини. Це свідчить про те, що така начиння була дуже цінною для господині і використовувалася максимально довго.
Проведені дослідження дозволяють зробити перші висновки про планування поселення:
1. Південна частина, що розташована ближче до річки, ймовірно, виконувала господарські та виробничі функції.
2. Центральна зона слугувала житловою територією.
Далекі контакти жителів поселення
Особливу цінність для вчених мають знахідки крем’яної сировини. Археологи виявили фрагмент крем’яної пластини з так званого «шоколадного кременю». Його родовища розташовані далеко від Ставчан – у басейні верхньої течії річки Вісли на території сучасної Польщі. Це свідчить про те, що мешканці поселення підтримували зв’язки з іншими спільнотами на значних відстанях. Така знахідка ставить під сумнів уявлення про маліцьку культуру на її східній периферії як про ізольовану та консервативну спільноту.
Ще більш цікавою є знахідка жовна, виготовленого з волинського кременю. Природні поклади цієї сировини знаходяться приблизно за 50–70 км на схід у районі Гнилої Липи, де в цей час поширювалася трипільська культура. Мешканці Ставчан могли отримувати сировину не лише у вигляді готових або напівготових крем’яних пластин, а також цілих шматків кременю, які обробляли вже на місці та виготовляли з них знаряддя.
За словами Андрія Гавінського, представники маліцької культури, які перебували на кордоні з трипільським світом, взагалі не були ізольованими від свого материнського центру. Навпаки, відіграли роль посередників між заходом і сходом, володіючи передовими інноваціями свого часу.
Знахідки свідчать про тісні контакти як із західними територіями басейну Вісли, так і зі східними сусідами, пов’язаними з трипільською культурою.
Крім того, археологи виявили на пам’ятці сліди межановицької культури бронзової доби (2300–1600 рр. до н. е.). Серед артефактів – крем’яний серп, лезо кам’яної сокири та характерні фрагменти кераміки з додаванням жорства в глиняну масу. Окрім цього, було знайдено кілька господарських ям.
Також у Ставчанах виявлено могильник ранньозалізного часу, що містить залишки чотирьох кремаційних поховань та окремі цілі керамічні посудини.
