У 2018 році колишній головний тренер жіночої збірної Англії з регбі Саймон Міддлтон висловив припущення, що капітан команди Хантер одного дня може зайняти його посаду. Розмірковуючи над тим, чи зможуть Скартт чи Хантер, які разом мають 260 міжнародних матчів, очолити збірну на наступному чемпіонаті світу у 2033 році, Мітчелл відповів: «Без сумніву. Скоріш за все, я до того часу буду вже літньою людиною, десь у свої сімдесят».
Він додав, що обидві спортсменки пройшли значні випробування у своїй кар’єрі та відзначаються надзвичайною допитливістю. За його словами:
– Не можна зіграти понад сотню тестових матчів або стати найбільш титулованою гравчинею в історії англійського жіночого регбі без високого рівня працездатності.
– Ці дві особистості є щирими, приємними у спілкуванні та надзвичайно привабливими для спільної роботи.
Одним із викликів для Скартт, з яким Хантер вже стикалася, є тренування колишніх партнерок по команді. Наприклад, скрам-хаф Наташа Хант регулярно бере участь у подкасті Скартт «The Good, the Scaz and the Rugby», а також вони колись були сусідками по кімнаті в таборі.
Попри те, що раніше записані епізоди подкасту будуть виходити, під час турніру «Шість націй» Скартт повністю зосередиться на тренерській діяльності. Вона жартома зауважила: «Вона [Хант] дуже намагалася залишитися моєю сусідкою по кімнаті». Однак тепер Хант проживає разом з Марлі Пакер. Тож тих, хто турбувався, запевняють: вона у безпеці і отримує належний догляд.
Скартт також зазначила, що існують теми, які вона більше не може обговорювати з Хант, адже деяка інформація є невідповідною для гравців. При цьому вона підкреслила, що між ними зберігаються дружні стосунки, і вони продовжують обмінюватися жартами, що здається природним і логічним.
Наразі лише три жіночі головні тренери очолювали збірні на останньому чемпіонаті світу: Франція, Австралія та Японія.
Щодо власних амбіцій, Скартт вважає занадто рано думати про подібну посаду, однак залишається палкою прихильницею розширення можливостей для тренерок-жінок. Вона підкреслила необхідність:
1. Підвищення кваліфікації фахівців.
2. Забезпечення легшого доступу до тренерських позицій.
3. Посилення видимості та популяризації жіночого тренерства.
Наразі нерідко спостерігається нестача кандидаток для таких ролей, крім колишніх гравців. Втім, поява жінок на тренерських постах є важливим та позитивним кроком у розвитку гри.