На ювілейній зустрічі, присвяченій ідеям Єжи Ґедройця, учасники обговорювали сучасний стан польсько-українських стосунків. Ця подія, що відбулася 16 вересня у Львові, стала вже 111-ю в рамках Оссолінського циклу лекцій, дискусій та діалогів, який започатковано рівно 20 років тому. Цикл організовують Національний інститут імені Оссолінських спільно з Львівською національною науковою бібліотекою України імені Василя Стефаника. Варто зазначити, що саме перша зустріч була також присвячена видатному польському публіцисту і мислителю Єжи Ґедройцю та його поглядам на польсько-українські відносини.
Ідеї Ґедройця, котрі він розробляв у період своєї еміграції у Франції часів комуністичного режиму в Польщі, залишаються актуальними і сьогодні, особливо у контексті повномасштабної війни, розв’язаної Росією проти України, та загострення польсько-українських відносин на фоні суперечок щодо спільної історії. У межах зустрічі біля Наукової бібліотеки імені Стефаника було відкрито банерну виставку «Союз за свободу. Східна політика “Культури”», присвячену діяльності Ґедройця та його виданню.
Єжи Ґедройць — одна з найвпливовіших інтелектуальних постатей Польщі ХХ століття. Після Другої світової війни він опинився в еміграції, де 1947 року заснував Літературний інститут у Мезон-Лафіт та започаткував журнал «Культура», що став важливим інтелектуальним та політичним центром польської діаспори.
Основні ідеї Ґедройця полягали у тісному взаємозв’язку майбутньої незалежності Польщі з незалежністю її східних сусідів — України, Литви та Білорусі, концепцію якої пізніше охрестили абревіатурою УЛБ. Вона включала відмову від польських територіальних претензій на Львів, Вільнюс і Гродно, а також визнання права цих народів на власну державність. Особливу увагу він приділяв Україні, для якої на сторінках «Культури» та «Історичних зошитів» було опубліковано сотні матеріалів, у тому числі від українських авторів. Одним із значущих культурних проєктів було видання антології української поезії «Розстріляне відродження», поширеної навіть у радянські часи.
Анна Бернгардт, голова Літературного інституту «Kultura», зазначила, що на запитання про мету створення інституту Ґедройць відповів: «Нашою метою було спонукати до роздумів». Вона підкреслила, що сьогодні цей підхід є особливо важливим як противага швидким, поверхневим реакціям, особливо у соціальних мережах. На сторінках «Культури» публікувалися різні, часом діаметрально протилежні погляди, а дискусії мали сприяти пошуку аргументів і формуванню спільних позицій.
До ключових принципів діяльності Ґедройця належали:
– діяти в інтересах держави та суспільства, а не вузькопартійних чи кон’юнктурних груп;
– правдива розмова про складні сторінки спільної історії Польщі та України, котра мала наближати сторони до спільної позиції.
Почесний голова Українського ПЕН Микола Рябчук наголосив, що, незважаючи на поширену думку про втрату актуальності ідей Ґедройця, приклад публіциста залишається важливим через його прагнення створити середовище для дискусії та говорити непрості теми, які могли бути незручними для більшості. Він заявив: «Головне завдання публічного інтелектуалізму — висловлювати те, що більшість сприймає неохоче або з чим не погоджується».
Литовський історик та голова Форуму діалогу і співпраці імені Єжи Ґедройця Альвідас Нікжентайтіс констатував, що ще в 1950–1960-х роках Ґедройць заохочував поляків відмовитися від імперського історичного мислення, що залишає актуальність і для теперішнього часу.
Під час дискусії Анна Бернгардт підкреслила важливість діалогу у польсько-українських відносинах, зокрема:
– відставити емоції осторонь;
– шукати вагомі аргументи;
– поважати опонента, навіть якщо з його позицією не погоджуєшся;
– знаходити те, що може стати спільною точкою зору.
Тацяна Нядбай, голова білоруського ПЕН-клубу, яка нині проживає поза межами Білорусі, наголосила, що незалежність і суб’єктність України, Литви та Білорусі є фундаментальним питанням безпеки усього регіону. Вона відзначила, що діяльність Ґедройця показала, як еміграцію можна трансформувати з втрати батьківщини у простір для активної роботи над майбутнім. За її словами, культура створює можливості для безпосереднього спілкування між білорусами, українцями, польськими та литовськими інтелектуалами без посередництва Москви та російської історичної перспективи.
Паралельно із зустріччю біля Наукової бібліотеки імені Стефаника було відкрито банерну виставку, присвячену феномену паризької «Культури» та її засновнику Єжи Ґедройцю. Авторка виставки, Анна Ціхоцька, зазначила, що для Ґедройця журнал був не лише літературним виданням, а й інструментом впливу на політичну дійсність. Однією з ключових ідей «Культури» стала солідарність народів, які протистояли російському і радянському імперіалізму. Саме тому питання незалежності, самовизначення, безпеки та імперіалізму, порушені Ґедройцем, мають і сьогодні важливе значення.
Анна Ціхоцька підкреслила, що спільна історія має стати простором співпраці, а не предметом взаємних звинувачень. Зі свого боку директор Національного інституту імені Оссолінських Лукаш Камінський звернув увагу на важливість пам’ятати не лише про складні сторінки польсько-української історії, але й про те, що об’єднує обидва народи.
Виставка триватиме до 15 листопада (фото Omega).
Організатори підкреслюють, що ювілейна Оссолінська зустріч стала не лише можливістю вшанувати постать Ґедройця, а й черговим кроком у розвитку польсько-українського діалогу через дискусії, культуру та спільне переосмислення історичного минулого. Незважаючи на те, що журнал «Культура» перестав виходити як періодичне видання, нещодавно опублікували спеціальний литовський номер, який зберігався в архіві, а польські колеги готують вихід спеціального українського номера «Культури», що не був реалізований з 1989 року. Цей номер міститиме не тільки історичні тексти Єжи Ґедройця, а й значну кількість статей сучасних авторів, а також роздуми про актуальні польсько-українські полеміки.
