Після Рема та Смоллі утворилася трійкова нічиї на позначці п’ять ударів нижче пар між дворазовим американським чемпіоном Джастіном Томасом, шведською зіркою Райдера Людвігом Оберґом та маловідомим німецьким гравцем Маттіасом Шмідом.
– Джастін Томас, колишній світовий номер один, встановив ранній орієнтир, зігравши на п’ять ударів нижче пар (65) і потім спокійно спостерігав у клубі, очікуючи свого шансу на тріумф, сподіваючись на «трохи допомоги».
– Вітер, однак, не посилився, як він сподівався, проте гра на складних та сильно нахилених грінних майданчиках, що підсохли на сонці штату Пенсильванія, а також товстий та суворий rough залишали небагато можливостей для легкої здобуття очок.
Здавалось, що це правило стосується майже всіх, крім Рема.
Протягом усього тижня виглядало так, ніби перемогу здобуде стратегічно мислячий гравець, і Рем, відомий своєю наполегливістю на турнірі, розумно прокладав шлях до перемоги:
1. Утримання м’яча на фервеї з трейла виявилося ключовою тактикою, що принесла результати — він посів четверте місце за цим показником упродовж тижня.
2. Після того, як Рем відірвався на сім ударів нижче пар завдяки берді на 11-й і 13-й лунках, а також вдалому виходу з передньої піщанки на останній, його результат здавався недосяжним.
3. У найважливіший момент кар’єри гравець залишався холоднокровним і сфокусованим. Можливо, досвід перемоги над сильними суперниками на турнірі DP World Tour Abu Dhabi Championship у листопаді допоміг йому зберегти спокій.
Подальші події розгорталися так:
– Ще один берді з легкого дотику на пар-5 шістнадцятій лунці розширив відрив від конкурентів.
– Вражаючий довгий пат із довжиною майже всієї лунки наблизив тріумф на відстань витягнутої руки.
– Рем реалізував неможливий на перший погляд пат, збільшуючи відрив від суперників до трьох ударів.
Лише після цього Ей показав перші проблиски емоцій — плавний жест кулака у відповідь на шалені оплески глядачів, що яскраво підкреслює, як він став великим чемпіоном — зберігаючи спокій навіть у найскладніших моментах.
«Я зовсім не намагався реалізувати цей пат», — посміхаючись, сказав Рем, тримаючи в руках Кубок Ванамакера.
– Тінь прапорця дала чудову лінію для останніх десяти футів, що спростило сприйняття траєкторії.
– М’яч ідеально прокотився, і було неймовірно бачити, як він впав у лунку.
