Після перенесеного ішемічного інсульту 62‑річна лікарка‑неврологиня Світлана Величко відновлює рухи та мріє повернутися до професії в Івано‑Франківську, за даними Центральної міської клінічної лікарні Івано‑Франківська.
Початковий стан і перші кроки реабілітації
Коли жінці стало зле, через сильне запаморочення вона не могла пересуватися вдома, і чоловік Анатолій Іванович викликав швидку. Після госпіталізації лікарі діагностували ішемічний інсульт із лівобічною плегією — повним паралічем лівої половини тіла.
«Коли Світлана Михайлівна потрапила до нас, вона не могла самостійно сісти, повернутися в ліжку, їй було важко навіть утримувати положення сидячи. Про стояння чи ходьбу тоді взагалі не йшлося. Тому починали з елементарних речей – навчитися повертатися на бік, сідати, змінювати положення тіла», — розповідає фізичний терапевт Андрій Пилипишак.
Інтенсивність занять і навчання ходьбі
Після лікування в гострому періоді Величко перевели на стаціонарну післягостру реабілітацію, де впродовж двох тижнів вона займалася з фізичними терапевтами та фахівцями з ерготерапії. За потреби до роботи залучали психолога.
Спочатку робота була в межах ліжка, щоб зменшити залежність від сторонньої допомоги та уникнути ускладнень. Коли стан дозволив, пацієнтку вчили вставати, утримувати рівновагу та ходити; з часом завдання ускладнювали — долати перешкоди й рухатися різними поверхнями.
«Для родичів це велика різниця, коли вони бачили, що людина не ходила, а тепер ходить. Але для нас робота на цьому не закінчується. Зараз ми працюємо над правильністю ходьби, рухами стопи, витривалістю. Потрібно, щоб Світлана Михайлівна могла долати більші відстані», — пояснює Андрій Пилипишак.
Відновлення лівої руки та роль родини
Окрему увагу приділяли лівій руці: спочатку рухи були обмежені, пацієнтка могла виконувати лише легкі вправи плечем і швидко втомлювалася. Асистентка ерготерапевта Тетяна Стефанчук працює зі Світланою близько місяця — починали ще у стаціонарі, а після виписки продовжили заняття амбулаторно.
«Спочатку ми працювали з плечем. Потім поступово залучали лікоть, передпліччя, кисть. Виконували вправи з м’ячиком, паличкою, працювали обома руками. Зараз уже з’явилися рухи передпліччя, поступово почала працювати кисть. Більше уваги приділяємо дрібній моториці. Рука вже має певну силу, хоча роботи попереду ще достатньо», — розповідає Тетяна Стефанчук.
Медики відзначають велику роль родини в реабілітації: чоловік Світлани був поруч практично цілодобово та активно підтримував її. «Для нас важлива злагоджена робота всієї мультидисциплінарної команди. Але до цієї команди належать не тільки медичні працівники, а й пацієнт та його родина. Чоловік Світлани Михайлівни брав дуже активну участь у її відновленні», — каже лікарка фізичної та реабілітаційної медицини Людмила Баблюк.
Нині Світлана Величко проходить амбулаторну реабілітацію: вона вже ходить, рухи лівої руки поступово відновлюються, а медики продовжують працювати над витривалістю, ходьбою та дрібною моторикою. «Я думаю, що зможу відновитися. Хочу вийти на роботу і хочу їздити в подорожі», — каже Світлана Михайлівна.
Журналістка Omega.lviv.ua. Пише про суспільне життя Львова та регіону: освіту, культуру, міські події та зміни, які стосуються щоденного життя людей. Працює з офіційними повідомленнями та першоджерелами й перевіряє факти перед публікацією.