Нове опитування КМІС показало дуже промовисту річ: попри складні історичні теми, більшість українців не хоче сварки з Польщею. 90% опитаних підтримують конструктивну взаємодію з Польщею у питанні історичних суперечок. Це не про забування минулого. Це радше про бажання не перетворювати історію на політичну зброю.
КМІС зафіксував запит на тверезий підхід
Дослідження проводили з 17 до 23 червня 2026 року. Соціологи опитали 1005 дорослих українців методом телефонних інтерв’ю. Йшлося саме про те, як українці бачать вирішення історичних суперечок між Україною та Польщею.
Респондентам поставили запитання про те, який підхід вони підтримують найбільше. Варіантів було кілька: від повного прийняття польської позиції до очікування, що Польща має прийняти український погляд. Але найбільше людей обрали не крайнощі, а конструктивний діалог.
57% обрали прагматичний варіант
Найбільша група опитаних, а саме 57%, підтримала підхід, за яким кожна нація може мати своїх героїв. У цій логіці сусідні держави не мають втручатися в питання історичної пам’яті одна одної. Це доволі простий і дорослий погляд: у кожної країни є власний досвід, власні травми й власні символи.
Для України така позиція особливо важлива. Вона показує, що суспільство хоче зберігати власну історичну суб’єктність. Але водночас не прагне нав’язувати свою версію минулого Польщі.
33% вірять у роботу істориків
Ще 33% респондентів вважають, що спільний погляд можна виробити через комісії істориків. І тут важлива деталь: йдеться не про політиків, а саме про фахівців. Тобто люди хочуть, щоб складні історичні теми розбирали ті, хто працює з документами, архівами й контекстом, а не ті, хто використовує минуле в передвиборчих гаслах.
Такий підхід не обіцяє швидких відповідей. Але він дає шанс на чеснішу розмову між Україною і Польщею. Без ультиматумів, без тиску і без гри на болючих темах.
Конфронтаційні позиції залишилися в меншості
Лише 1% опитаних вважає, що Україна має виконати всі вимоги Польщі й фактично прийняти польський погляд на спільну історію. Ще 4% обрали протилежну позицію — очікують, що Польща має втратити суб’єктність у цих питаннях і погодитися з українським баченням.
Ці цифри добре показують загальну картину. Українці не хочуть ані підкорення, ані диктату. У центрі — конструктивне вирішення історичних суперечок, де обидві сторони зберігають гідність.
Ставлення до Польщі не стало ворожим
КМІС також звертає увагу, що в українському суспільстві не видно масових антипольських настроїв. Так, після 2023 року ставлення до поляків стало стриманішим. На це впливали блокади кордону, політичні заяви та загальне охолодження у відносинах.
Але це не означає різкого розриву. Соціологи пояснюють, що показники фактично повернулися до рівня, який був до повномасштабної війни. Тобто емоційний підйом 2022–2023 років минув, однак нормальне ставлення до польського суспільства збереглося.
Подяка за підтримку нікуди не зникла
У 2022 році Польща стала однією з головних країн, які прийняли українців і допомагали Україні після початку повномасштабного вторгнення. Це сильно вплинуло на ставлення українців до поляків. У 2022–2023 роках показники близькості були одними з найкращих за весь час спостережень.
Зараз емоції стали спокійнішими. Але це не скасовує пам’яті про підтримку. І саме тому більшість українців, за даними КМІС, не переносить історичні суперечки на все польське суспільство.
Чому історичні теми знову звучать голосно
Українсько-польські відносини останнім часом знову опинилися в напруженому інформаційному полі. Причина — історичні дискусії, політичні заяви та тема ОУН-УПА. Для Польщі це чутливе питання. Для України — теж, особливо в умовах війни за незалежність і переосмислення власної історії.
Саме тому результати опитування виглядають важливими. Вони показують не бажання “закрити тему”, а запит на спокійніший формат розмови. Українці не відмовляються від своїх поглядів, але й не хочуть перетворювати минуле на постійну лінію конфлікту.
Питання ОУН-УПА залишається складним
Окремо в дослідженні згадано ставлення до діяльності ОУН-УПА. У 2013 році негативно її оцінювали 48% українців, а позитивно — 19%. У 2025 році ситуація вже інша: негативну оцінку дали лише 8%, позитивну — 37%.
Водночас половина респондентів обрала відповідь “важко сказати напевно”. Це дуже показово. Українське суспільство не завжди має достатньо знань про складні події минулого, але й не готове приймати нав’язані оцінки без власного осмислення.
Україна і Польща мають різну пам’ять
У спільній історії України та Польщі є багато сторінок. Є моменти співпраці, є конфлікти, є травми, які досі болять. Тому очікувати однієї простої відповіді було б наївно. І саме тут важливий конструктивний діалог з Польщею.
Коли суспільства говорять про минуле лише мовою претензій, діалог швидко заходить у глухий кут. Коли до розмови долучаються історики, архіви й документи, з’являється більше простору для спільного розуміння.
Чому це важливо саме зараз
Україна продовжує війну проти Росії, а Польща залишається важливим сусідом, партнером і частиною європейського політичного простору. Тому українсько-польські відносини мають значення не тільки для дипломатії. Вони впливають на безпеку, кордон, економіку, підтримку України та майбутній шлях до ЄС.
На цьому тлі історичні суперечки не зникають. Але опитування КМІС показує, що українці переважно не хочуть робити з них головну вісь відносин. Для більшості важливо зберегти контакт і не втратити здоровий глузд.
Регіони України думають схоже
За даними соціологів, у різних регіонах України ставлення до цього питання приблизно однакове. Це важлива деталь, бо історична пам’ять в Україні часто має регіональні відмінності. Але в питанні діалогу з Польщею більшість демонструє схожу позицію.
Прагматичний підхід переважає всюди. Так само в усіх регіонах є помітна частка тих, хто вірить у роботу спільних комісій істориків. А конфронтаційні варіанти залишаються маргінальними.
Соціологи говорять про зрілість суспільства
Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький зазначив, що українське суспільство доволі зріло підходить до історичних суперечок із Польщею. За його словами, майже всі українці не хочуть нав’язування Україні польського погляду. Водночас лише невелика частина хоче нав’язувати Польщі українське бачення.
Це добре описує загальний настрій. Українці хочуть поваги до себе, але не шукають сварки. І в цьому, власне, головний сенс цифри 90%.
Ключові цифри опитування
90% українців підтримують конструктивну взаємодію з Польщею. 57% обрали прагматичний підхід: кожна нація має право на своїх героїв. 33% вірять у можливість спільного погляду через роботу істориків. Лише 1% готовий повністю прийняти польську позицію, а 4% очікують повного прийняття українського бачення з боку Польщі.
Опитування проводили серед дорослих громадян України, які проживають на території, контрольованій українським урядом. Статистична похибка, за звичайних умов, не перевищує 4,1% для показників, близьких до 50%.
Де тут головний нерв новини
Ця новина не тільки про цифри. Вона про те, що українці, попри війну, втому й політичну напругу навколо історичних тем, не обирають крайнощі. Вони хочуть говорити. Але говорити так, щоб Україна залишалася суб’єктом, а Польща — партнером, а не опонентом у нескінченній суперечці про минуле.
І саме тому результати КМІС важливі. Вони показують, що конструктивна взаємодія з Польщею для українців не означає поступку. Це радше спроба втримати баланс між пам’яттю, гідністю і потребою мати нормальні відносини з сусідом.
