«Кажуть, що те, що не вбиває, робить сильнішими». Саме таку думку висловив президент Уельської регбійної асоціації (WRU) Террі Кобнер у своїх нотатках до програми матчу з Південною Африкою.
Після останньої поразки, яка стала вже 11-ю на домашньому полі в 12-ти тестових поєдинках, уельське регбі знаходиться на межі виживання.
Щорічна загальна конференція WRU запланована на неділю — менш ніж за добу після чергової принизливої поразки збірної Уельсу. Очікується, що засідання буде напруженим та жвавим.
Останні невдачі проти збірної Південної Африки можуть лише посилити позиції WRU у прагненні кардинальних змін.
Після поразки від Англії колишній капітан збірної Уельсу Ґвін Джонс висловив думку, що керівництво національного регбі не повинно марнувати кризу, а має невідкладно розпочати радикальні перетворення.
WRU запропонувала зменшити кількість професійних клубів у країні з чотирьох до трьох, проте чіткий план реалізації цього рішення ще не оприлюднено.
Найближчим часом, у грудні, триватимуть переговори з колективами Ospreys, Scarlets, Cardiff та Dragons, а WRU розраховує на досягнення консенсусу до кінця року.
У разі відсутності домовленості процес перейде у тендерну фазу, що може зайняти до півроку.
Отже, переговори потенційно триватимуть і навесні, коли збірній Уельсу доведеться уникати третього безпрограшного сезону в турнірі Шести націй.
Керують цим процесом:
1. Директор з регбі та керівник елітної підготовки WRU Девід Реддін
2. Голова ради Річард Коллієр-Кеууд
3. Головний виконавчий директор Абі Тірні, яка нещодавно повернулась до роботи після проходження лікування від раку.
Довіра до здатності цієї трійці ініціювати і впровадити зміни перебуває під пильною увагою, адже їхні майбутні позиції ставляться під сумнів.
Особливу увагу привернув інцидент, коли Реддін був зафіксований на камеру з посмішкою в той момент, коли збірна Уельсу поступалася Південній Африці з рахунком 59:0.
У найкращому випадку це було невдале візуальне враження, у гіршому — це може свідчити про відсутність співчуття до важкого становища регбі Уельсу та сумніви щодо його щирої зацікавленості у долі національної команди.
Цікаво, що Уельс переживав схожі кризи раніше. Наприклад, після невтішного виступу на Кубку світу 2019 року, коли команда не змогла пробитися далі чвертьфіналу. Тоді теж почалися розмови про реформи і зміни в керівництві. Але, схоже, все це не принесло очікуваних результатів. Чи тепер ситуація змусить WRU діяти рішучіше? З часом стане зрозуміло.