Після ще одного тижня інтенсивних і смертельних російських обстрілів українських міст у соціальних мережах України набирає популярності складене з двох фотографій зображення. Перша – чорно-біла, зроблена під час бліц у Лондоні, на якій люди стоять у черзі біля ринку з фруктами та овочами, оточеного зруйнованими будівлями. Друга – кольорова, створює яскравий контраст із першою, і показує натовпи покупців на подібних ринкових прилавках у північному передмісті Києва, тоді як вдалині піднімається чорний стовп диму.
Підпис під зображенням говорить: «Бомби не зупинять ринки».
Ніч перед тим, коли місто вкотре розбудили звуки ракетних та дронових ударів, призвела до загибелі двох осіб та поранень дев’яти інших. Цей факт свідчить про те, що, незважаючи на драматичне загострення обстрілів з боку Росії, громадський дух не зламано, і він нагадує стійкість британців часів 1940-х років.
Під час відвідування ринку, де чорний дим ще піднімався від ракетного удару по складському приміщенню неподалік, ця незламність була очевидною. Водночас присутня і помітна тривога.
Серед людей на ринку була Галина, яка продавала сушені сливи та гриби. Вона висловила песимізм щодо подальшого розвитку подій:
– «На мою думку, за свідченнями святих, ця війна ще навіть не почалася»,
– «Все буде гірше. Значно гірше».
Одна з покупців, у якої від вибуху затремтів будинок, залишалася помітно наляканою. Попри поширення натхненних мемів про дух бліцу, для України важливіше не просто терпіти цю війну, а дізнатися, як припинити її.
У той же час, коли президент Дональд Трамп заявляє про себе як про миротворця та повертає проблему в центр світової політики, знову звучить термін із того історичного періоду – «умиротворення».
Ця дилема – боротися чи вести переговори з агресором – існує з 2014 року, коли Росія анексувала Крим. Тепер, через понад три роки від початку повномасштабного вторгнення, війна входить у новий етап, і питання умиротворення активно обговорюється у світі.
Станом на сьогодні:
1. На фронті панує жорстокий глухий кут.
2. Росія дедалі частіше обстрілює українські міста, розташовані далеко від лінії фронту.
3. Атаки з повітря, що включають балістичні ракети, вибухові дрони та планерні бомби, збільшились із кількох десятків на день торік до регулярних нічних ударів у сотнях.
За офіційною інформацією Кремля, ці удари націлені на «військові та квазі-військові» об’єкти, однак у переліку цілей часто опиняються цивільні залізничні станції, пасажирські потяги, газові та електричні мережі, житлові будинки і підприємства.
Згідно з даними ООН, цього року внаслідок бойових дій загинуло майже дві тисячі цивільних, а з початку війни загальна кількість становить понад 14 тисяч.
Окрім людських втрат, значно зростають і фінансові витрати, адже вартість систем протиповітряної оборони у багато разів перевищує ціну численних дешевих дронів, які Росія застосовує масово для їх вилучення.
Трохи більше тижня тому Президент України Володимир Зеленський вирушив до Вашингтона на зустріч із Дональдом Трампом у піднесеному настрої, вірячи, що США втрачають терпіння до Росії.
Однак по дорозі його здивували телефонною розмовою Трампа з Володимиром Путіним та подальшими повідомленнями про можливу нову зустріч лідерів у Будапешті. Саму розмову Зеленського з Трампом у Білому домі описують як складну: американський президент знову повторював свої знайомі тези.
Він:
– Представив конфлікт як сутичку двох особистостей, які не ладнають.
– Наполягав на необхідності врегулювання війни за існуючою лінією фронту.
– Попереджав про ризики ескалації.
– Відмовив у наданні Україні можливості застосовувати далекобійні ракети Tomahawk для ударів по глибині Росії.
Грегорі Мікс, старший член Демократичної партії в Комітеті із закордонних справ Палати представників США, охарактеризував тактику Трампа як «слабкість через умиротворення». У свою чергу, польський прем’єр Дональд Туск у соцмережах зазначив, що «умиротворення ніколи не було шляхом до справедливого і тривалого миру».
Хоча Зеленський у своїх висловах залишався більш стриманим, обережно не критикуючи Трампа надто різко, його слова мали схоже значення:
– «Україна ніколи не винагородить терористів за їхні злочини і розраховує на таку ж позицію від своїх партнерів», – написав він у соцмережах, повернувшись до Києва.
Росія натомість чітко заявила, що не готова припинити вогонь, як сподівався американський президент, а навпаки – має намір просуватися далі і захоплювати ще більші території.
Тож запланована зустріч була відкладена.
У відповідь Вашингтон швидко ввів санкції проти двох найбільших нафтових компаній Росії – можливо, це свідчення посилення терпіння до Путіна.
Хоча економічний вплив на Росію, ймовірно, буде обмеженим, ці заходи вказують на суттєву зміну у зовнішній політиці Трампа, який раніше заявляв, що не буде вводити санкції, поки європейські країни не припинять купівлю російської нафти.
Навіть за таких обставин залишається очевидною значна різниця в підходах США та Європи щодо закінчення конфлікту.
Більш сприятливі умови панували для Зеленського під час його наступних візитів до Брюсселя і Лондона, де він зустрічався з європейськими лідерами.
В результаті:
– Була досягнута домовленість щодо нових пакетів санкцій.
– Було зроблено кроки до використання заморожених активів Росії для фінансування українських оборонних зусиль.
– Однак остаточної угоди укладено не було.
Під час спільної прес-конференції з Зеленським у Даунінг-стріт британський прем’єр-міністр Кір Стармер пообіцяв співпрацювати з європейськими партнерами для постачання Україні більш потужної зброї великої дальності, щоб перейти у наступ на території Росії.
Ретроспективно політику умиротворення Британії у 1930-х роках можна легко критикувати. Наприклад, майбутній прем’єр Гарольд Макміллан, який виступав проти цієї стратегії, говорив:
– «Левів завжди можна втихомирити, підкидаючи їм християн»,
– «Але християни мали для цього інше слово».
Втім слід пам’ятати, що найвідоміший прихильник умиротворення, тодішній прем’єр Невілл Чемберлен, користувався значною підтримкою США, які поділяли його глибокий страх перед повторенням жахіть Першої світової війни.
Дональд Трамп, здається, має подібні побоювання і нині.
Ризик розширення війни з ядерною державою не можна недооцінювати, особливо коли Україна збільшує ефективність і частоту ударів по російських нафтових складах та, у деяких випадках, по енергомережах.
Російський лідер це усвідомлює: нещодавно він попередив, що застосування іноземних Tomahawk може викликати відповідь, яка буде «серйозною, якщо не приголомшуючою».
Водночас більшість українців, з якими автор розмовляв цього тижня, не сумніваються у важливості уроку історії.
Як зазначив Євген Махда, професор Київського національного авіаційного університету:
– «Росія зупиняється лише тоді, коли вона сама буде вкрита власною кров’ю».
– «Україна це довела. Чим раніше Захід це зрозуміє, тим краще для всіх нас».
На ринку, оточений гарбузами та морквою, вирощеними у власному городі, Федір поділився враженням після вибуху неподалік:
– «Путін розуміє лише силу»,
– «Потрібно знищити їхні аеродроми та заводи, що виробляють снаряди, бомби та ракети».
Він також попередив про небезпеку компромісів, переговорів або умиротворення, які, хоч і мотивовані добрими намірами, лише сприяють підсиленню поведінки авторитарної влади.
Завершуючи думку:
– «Чи вважає Європа, що він заспокоїться після України?»
– «Якщо він захопить Україну, він продовжуватиме».
