Як повідомили в пресслужбі Львівської міськради, сьогодні, 27 жовтня, у Львові попрощаються з чотирма військовослужбовцями — Владиславом Кочіркою, В’ячеславом Адамановим, Віталієм Бештою та Андрієм Левицьким.
Порядок прощання та поховань
Чин похорону розпочнеться о 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла (вул. Театральна, 11). О 11:40 відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховання відбудуться на двох кладовищах: Владислава Кочірку та В’ячеслава Адаманова поховають на Личаківському кладовищі (на полі почесних поховань №87, вул. Пасічна), а Віталія Бешту та Андрія Левицького — на Голосківському кладовищі (на полі 34-В).
Короткі про життя і службу загиблих
Владислав Кочірка (30.07.1997 — 19.01.2024) — львів’янин, навчався у Львівській академічній гімназії при НУ «Львівська політехніка», закінчив Львівський фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну і здобув вищу освіту в НУ «Львівська політехніка» за спеціальністю «Архітектура та дизайн». Працював у сфері архітектури й дизайну, захоплювався подорожами, історією українського козацтва та футболом; воював на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького Сил ТрО ЗСУ. У Владислава залишилися дружина, батьки, сестра та дідусь.
В’ячеслав Адаманов (07.10.1984 — 19.06.2024) — уродженець Маріуполя Донецької області, здобув освіту у Приазовському державному технічному університеті і працював у сфері ІТ, займався розробкою програмного забезпечення та дослідницькою діяльністю. З 2014 року працював над ІТ-проєктами для зміцнення обороноздатності України, захоплювався конструюванням, моделюванням та повітряними зміями. У 2023 році долучився до лав Збройних Сил України і боров на Донецькому напрямку у складі 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. У В’ячеслава залишилися дружина, троє синів та родина.
Віталій Бешта (28.06.1985 — 24.10.2026) — уродженець Рожища Волинської області, навчався у Рожищенському ліцеї №4 і працював менеджером із продажу на ПП «Плиточка». Рідні згадують його як чуйну, життєрадісну людину з винятковою пам’яттю та чудовим почуттям гумору; захоплювався грою в шахи, вивченням віршів і любив природу. У 2024 році став на захист України і боров на Донецькому напрямку у складі 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного ВМС ЗСУ. У Віталія залишилися син, донька, сестра, племінниця та інші рідні.
Андрій Левицький (25.07.1972 — 26.10.2026) — львів’янин, навчався у гімназії №1 Шептицької міської ради, здобув фах фельдшера у Бершадському медичному коледжі та вищу освіту у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького за спеціальністю «Фармація». Працював у фармацевтичній сфері, цікавився історією, любив музику й садівництво. У 2023 році став на захист Батьківщини і виконував бойові завдання на Миколаївському та Херсонському напрямках у складі 241-го навчального центру Військово-Морських Сил ЗСУ. В Андрія залишилися дружина, дві доньки та родина.
Щирі співчуття рідним та близьким загиблих Героїв. Вічна пам’ять.
Журналістка Omega.lviv.ua. Пише про суспільне життя Львова та регіону: освіту, культуру, міські події та зміни, які стосуються щоденного життя людей. Працює з офіційними повідомленнями та першоджерелами й перевіряє факти перед публікацією.