У Львові гінекологи провели складну операцію, в ході якої у 47-річної пацієнтки було видалено міоматозний вузол вагою близько п’яти кілограмів. Пухлина матки досягла таких розмірів, що її неможливо було оцінити за допомогою ультразвукового дослідження, що ускладнило діагностику та вибір подальшої тактики лікування.
Жінка звернулася до Університетської лікарні ЛНМУ (кампус Івана Огієнка) зі скаргами на різке і суттєве збільшення живота, яке вона спостерігала протягом останніх трьох років. Пацієнтка не підозрювала, що причиною таких змін є міома матки, тож медичну допомогу не шукавала раніше.
Під час діагностичних процедур було встановлено:
– наявність великих розмірів доброякісної пухлини – міоми матки;
– неможливість визначити точні розміри новоутворення за допомогою ультразвукового датчика;
– необхідність проведення магнітно-резонансної томографії (МРТ) для докладного вивчення локалізації, розповсюдження і розмірів пухлини.
Перед оперативним втручанням була організована комплексна підготовка за участі урологів та анестезіологів. Оскільки міома тиснула на сечоводи, було необхідно встановити стенти для забезпечення нормального функціонування сечовивідної системи. Крім цього, медичний персонал підготував значні запаси донорської крові на випадок потенційної масивної крововтрати.
Акушер-гінеколог відділення Ігор Філіпюк розповів про перебіг операції та складнощі, що виникли:
– Хірурги видалили міоматозний вузол вагою приблизно 5 кг.
– Через великий розмір пухлини та її поширення у черевній порожнині зберегти матку не вдалося, адже головним пріоритетом було врятувати життя та здоров’я пацієнтки.
– Операція пройшла успішно та без ускладнень.
Лікар також наголосив на важливості своєчасного виявлення та лікування міоми, попередивши, що швидкий ріст пухлини – понад 4–5 см на рік – становить серйозну загрозу для здоров’я. Серед потенційних ускладнень варто виділити:
– перекриття власного кровопостачання пухлиною, що може спричинити некроз тканин та гострий біль;
– необхідність невідкладного хірургічного втручання;
– виникнення маткових кровотеч;
– тиск на суміжні органи, зокрема:
– сечовий міхур, спричиняючи часті позиви до сечовипускання;
– кишківник, провокуючи закрепи;
– сечоводи, що порушує відтік сечі та підвищує ризик розвитку гідронефрозу.
З огляду на ці ризики, медики рекомендують жінкам систематично проходити профілактичні огляди для ранньої діагностики подібних патологій та своєчасного призначення лікування.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, будь ласка, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
