Колишній прем’єр-міністр Угорщини Міклош Немет заявив, що навесні 1990 року читав три рукописні звіти про військових, авторство яких приписували Віктору Орбану. У них, за його словами, ішлося про поведінку та погляди товаришів Орбана по службі. Сам Орбан каже, що комуністичні спецслужби намагалися його завербувати, але він відмовився. Звіти досі не оприлюднені, а їхнє авторство залишається непідтвердженим.
Що Немет побачив напередодні виборів 1990 року
За спогадами Немета, зустріч відбулася між 15 і 25 березня 1990 року, незадовго до перших вільних парламентських виборів в Угорщині. Тодішній міністр оборони Ференц Карпаті терміново попросив про розмову. На зустріч також прийшов керівник військової розвідки й контррозвідки Янош Ковач.
Немет стверджує, що Карпаті дав йому прочитати три оригінали. Усі три документи, за його словами, були написані від руки й підписані. У них ішлося про солдатів, з якими Орбан проходив строкову службу в місті Залаегерсег. Звіти нібито описували їхню поведінку, політичні й релігійні погляди та подробиці особистого життя.
Як свідчення потрапило до архіву
Немет записав свої спогади 30 березня 2026 року, через 36 років після зустрічі. У заяві він зазначив, що йому здалося, ніби він упізнав почерк і підпис Орбана. Перевірити їхню справжність він тоді не міг. Після розмови Немет повернув папери міністру й копій собі не залишив.
У вересні Немет передав заяву до Історичного архіву служб державної безпеки Угорщини. Журналіст-розслідувач Саболч Пані отримав її з дозволу автора й опублікував 5 листопада. Самі три звіти в публікації відсутні.
Що відомо про картку військової контррозвідки
В угорському архіві зберігається облікова картка типу А на ім’я Віктора Орбана. Вона стосується його строкової служби у 1981–1982 роках. У ній військова контррозвідка позначила його як «соціальний контакт». Орбан оприлюднив цю картку ще у 2005 році. Тож вона була відома задовго до нинішнього відкриття архівів.
Так називали людей, від яких військова контррозвідка могла отримувати інформацію. За поясненням історика Яноша М. Райнера, у них не вимагали підписувати зобов’язання про співпрацю. Деякі строковики навіть не знали, що на них завели облікові картки.
Працівник архіву Арон Надь-Чере повідомив, що в установі немає документів, які підтверджували б вербування Орбана як агента. Збережена картка показує, як його обліковувала військова контррозвідка. За нею неможливо встановити, чи передавав він інформацію про інших солдатів і чи писав звіти, про які розповів Немет.
Як Орбан відповів на звинувачення
3 листопада Орбан опублікував документи комуністичної доби, які стосуються його та дружини Аніко Леваї. Він розповів, що спроба вербування відбулася на початку строкової служби. За його словами, він відмовився.
Орбан також заявив, що пізніше спецслужби стежили за ним, його дружиною та іншими опозиційними активістами. За його словами, для цього використовували інформаторів і встановлювали пристрої для прослуховування вдома та на роботі. Речник Орбана Берталан Гаваші у відповідь на запит журналіста відкинув твердження про вербування та існування компрометувальних документів.
Звідки взялася версія про Москву
Версію про те, що звіти могли зберегтися в Москві, ще у 2015 році озвучив Лайош Шімічка, колишній соратник Орбана. У нинішньому розслідуванні Пані простежує інший слід, який веде до архіву колишнього керівника угорської військової безпеки.
За переказом Немета, через багато років Карпаті сказав йому, що папери свого часу зберігалися в Гези Штефана. Той працював у військовій контррозвідці за комуністичного режиму, проходив підготовку в Москві, а згодом очолив Управління військової безпеки Угорщини.
Пані повідомив, що після смерті Штефана у 2009 році з його сейфа зникла добірка документів. Чи були серед них саме ці три звіти, невідомо. Припущення, що матеріали могли опинитися в Москві, залишається непідтвердженим. Доказів того, що вони перебувають у розпорядженні російських спецслужб або що їх використовували для впливу на Орбана, розслідування не наводить.
Які архіви Угорщина відкрила 4 листопада
Угорщина відкрила онлайн-пошук у документах держбезпеки комуністичної доби 4 листопада 2026 року. Перший етап охоплює записи приблизно про 50–60 тисяч людей. У базі є відомості і про завербованих осіб, і про тих, кого спецслужби лише намагалися залучити.
Під час першого етапу стали доступні три типи матеріалів.
- Картки № 6 з обліковими відомостями. У них могли зафіксувати й невдалу спробу вербування.
- Журнали вербування, в яких фіксували, коли і який підрозділ залучив людину.
- Дані мережевого реєстру, які зберігалися на магнітних стрічках.
Наступний етап має завершитися до 25 лютого 2027 року. Тоді мають відкрити близько дев’яти тисяч досьє про обставини вербування та оцінку людей, якими цікавилася держбезпека. Частина документів комуністичної доби зникла або була знищена, тому навіть після цієї публікації архів залишиться неповним.
Редакторка Omega.lviv.ua. Відповідає за відбір тем і підготовку новин Львова та Західної України до публікації. Стежить, щоб кожен матеріал мав перевірене першоджерело і був викладений зрозумілою мовою.