Державна архівна служба України оприлюднила унікальний документ початку XV століття, в якому міститься перша письмова згадка про Сихів. Сьогодні цей район є складовою частиною Львова, однак до 1952 року він мав статус окремого приміського села.
Представлений документ належить до національного архівного фонду і являє собою підтверджувальну грамоту, видану руським старостою Флоріаном з Коритниці щодо продажу села Сихів, розташованого у Львівському повіті. Оригінал рукописного документа, написаного латиною на пергаменті, датований 2 вересня 1409 року.
В архівній службі наголошують, що:
– грамота, створена у 1409 році на пергаменті, засвідчує факт продажу села Сихів Львівського повіту Іваном Сихівським на користь Петра з Харбинович;
– село Харбиновичі нині розташоване на півдні Польщі;
– документ має особливу цінність, оскільки містить найдавнішу відому письмову згадку про Сихів.
Інформація, зазначена у грамоті, підтверджується також відомою «Хронікою міста Львова» Дениса Зубрицького. У ній зафіксовано, що 25 травня 1409 року Пйотр Влодкович (Влодек) з Харбинович, придбав село Сихів у попередніх власників — Івана Русина та його дружини Оксани — за суму у 50 кіп грошів руських.
На правому верхньому куті грамоти зберігся круглий відбиток печатки зі зображенням лева — традиційного символу Львова та Галичини. Цінний архівний фоліант зберігається у Центральному державному історичному архіві України у Львові.
Щодо історичної архітектури села, до сьогоднішніх днів збереглася дерев’яна церква під ґонтом Пресвятої Трійці, збудована у 1654 році. Вона має цінні внутрішні розписи й є пам’яткою національного значення.
Основні історичні факти про Сихів:
1. До 1952 року Сихів був окремим приміським селом.
2. У 1942 році село приєднала до Львова німецька окупаційна адміністрація.
3. Після війни село певний час знову мало статус окремої адміністративної одиниці.
4. У 1952 році радянська влада остаточно включила Сихів у межі міста Львова.
Таким чином, оприлюднення документів XV століття з першою письмовою згадкою про Сихів відкриває нові можливості для вивчення історії цього району та підтверджує його глибокі історичні корені.
Цікаво, звісно, що документ 1409 року підтверджує продаж Сихова, але якось сумнівно, що все так просто. Чому ми не знаємо більше про тих, хто володів Сиховом до 1409 року? Може, там була зовсім інша історія, але її просто не зафіксували. І чому саме цей документ став таким значимим, а інші могли загубитися в часі? 🤔