Мозаїка, виконана з керамічної плитки, відтворює найвідоміші місця Львова.
У п’ятницю, 28 серпня, у Львові відбулося відкриття супермаркету «Сільпо» на площі Міцкевича, 5. Він розташований у приміщенні колишньої галереї Маріацької, де відновили унікальну мозаїку з образом Львова, створену художником Станіславом Серветником. Це керамічне панно було втрачено раніше, проте його відтворили за архівними фотографіями.
За словами маркетологині мережі «Сільпо» Романи Батрак, при роботі над новим проєктом завжди шукають цікаву тематику та особливості для оформлення інтер’єру. Історія будівлі, в якій відкрився магазин, виявилась напрочуд багатою, і це стало важливою складовою для створення атмосфери магазину.
Історія мозаїки сягає 1950–60-х років, коли вона вже прикрашала це місце. Однак її подальші пошуки не дали результатів: панно, ймовірно, було знищене, але коли саме — залишається невідомим. Відновлення відбулося завдяки чорно-білим фотографіям, знайденим онукою художника Мартою Серветник, а також діафільмам і кольоровим знімкам, які дозволили відтворити автентичні кольори панно.
Марта Серветник наголошує, що мозаїка має глибоко радянський стиль, проте присвячена саме Львову, зображуючи символи рідного міста.
Історикиня архітектури Юлія Богданова розповідає, що будівля, в якій розміщена галерея, збереглася з 1804 року. Спочатку вона була готелем, але на початку XX століття зазнала внутрішніх змін. Торгова галерея, що примикала до пасажу Міколяша, хоча й відрізнялася зовнішнім виглядом, функціонувала автономно, незважаючи на руйнації, зокрема під час бомбардувань 1939 року. Галерея продовжувала існувати навіть у період Другої світової війни.
Реконструкцію будівлі розпочав у 1925 році архітектор Фердинанд Касслер за замовленням власника Йони Шпрехера. Він розчистив перший поверх від зайвих перегородок, створив широкий вхід, а також бетонні склепіння зі склом, підтримувані міцними опорами. Вхідні колони були оздоблені металом, і нині опори всередині галереї нагадують цей металевий стиль.
Після Другої світової війни, у 1948 році, галерею перебудували під радянський торговельний центр «Дитячий світ». Посередині залишився відкритий простір, а між колонами розташувалися вітрини магазинів з різними товарами. У 1950–60-х роках відбулася масштабна реконструкція: вітрини демонтували, залишили тільки опори, і саме тоді Станіслав Серветник створив керамічне панно.
Особливістю цього панно є те, що воно не виконане зі смальти, як більшість мозаїк, а з керамічної плитки. Ймовірно, матеріали постачали з керамічного заводу на Левандівці. Панно складається з елементів різного розміру, на ньому зображені символічні будівлі та об’єкти міста: ратуша з левом, оперний театр, вишка на Високому замку, а також літак і автобус, що виробляли у Львові того часу.
Юлія Богданова припускає, що над оперним театром можна впізнати стилізований університет, а вгорі — фабрики й заводи. Під ратушею виділяється жовтий об’єкт, ймовірно, Краківський ринок, будівництво якого завершували саме в той період.
Марта Серветник серед найвідоміших творів свого діда називає розпис холу головного корпусу університету імені Івана Франка, який був його дипломною роботою. Також він створив монументальні вітражі будівлі головної пошти Львова та разом із Володимиром Яремою продовжив роботи з розписів церкви Серця Христового у Жовкві, що розпочав Юліан Буцманюк.
Історію галереї можна дізнатися з інформаційних стендів, розміщених по всьому магазину. Для кращого знайомства з творчістю художника у вихідні проводитиметься «Вікенд Станіслава Серветника» — безкоштовна серія заходів за попередньою реєстрацією. Програма включає:
1. Екскурсії Юлії Богданової про історію пасажу та всієї площі.
2. Лекцію Павла Гудімова про монументальне мистецтво 1960-х років.
3. Майстер-клас з мозаїки.
4. Спогади Марти Серветник про свого діда.
Ці події дадуть можливість глибше пізнати мистецький спадок Станіслава Серветника та історію однієї з найбільш знакових архітектурних пам’яток Львова.
