У львівському Національному музеї імені Андрея Шептицького відкрили унікальну виставку, присвячену видатній мисткині і шістдесятниці-дисидентці Стефанії Шабатурі. Цей проєкт об’єднав майже всю її творчу спадщину — гобелени, килими, ліжники, верети, тканий одяг, акварелі та графіку. Вперше відвідувачі матимуть змогу побачити окремі твори, що ніколи раніше не експонувалися, а також ескізи і проєкти нездійснених ідей.
Стефанія Шабатура увійшла в історію не лише як мисткиня, а й як активна учасниця культурного руху супротиву. Вона зображена на знаменитій фотографії забороненого вертепу 1972 року серед таких знакових особистостей, як Василь Стус, Ірина Калинець, Михайло Горинь та інші дисиденти. На честь цього епізоду театр імені Марії Заньковецької поставив однойменну виставу, в якій роль Стефанії виконує акторка Альбіна Сотникова. Під час відкриття виставки вона поділилася враженнями: «Після знайомства з літературою про неї моє життя розділилося на “до” і “після”. Пам’ятна її фраза на суді: “Ви боїтеся моїх гобеленів більше, ніж нас, бо в них закладена пам’ять нашого роду і предків”.»
Історія життя Стефанії Шабатури тісно переплетена з долями інших відомих дисидентів — В’ячеслава Чорновола, Івана Геля, Ірини Калинець, Василя Стуса. Усього близько двадцяти активістів із Львова та Києва було засуджено за «антирадянську діяльність». У 33 роки вона отримала п’ятирічний термін ув’язнення у таборах суворого режиму і ще три роки заслання. І там не припиняла боротьбу за права людини, приєднавшись до Української Гельсинської групи.
У відповідь на заборону малювання Шабатура неодноразово оголошувала голодування. Жорстокий вирок їй виявився недостатньо суворим, тому КДБ вирішив остаточно покарати її через знищення малюнків, екслібрисів, ескізів гобеленів. У протесті проти цього вона припинила і їсти, і творити, за що її намагалися «зламати», тримаючи в карцері. З того періоду дійшли до наших днів лише акварелі з квітами, які нагадують про Україну, що різко контрастує із чорно-білою графікою на тюремну тематику.
Після повернення до Львова Стефанія Шабатура активно відновила свою громадсько-політичну діяльність. У 1990 році саме вона підняла синьо-жовтий прапор над львівською ратушею — символ пробудження національної ідентичності.
Центральною експозицією на виставці є гобелен «Кассандра. Прокинься, Троє! Смерть іде на тебе!» (1970–1971). Незважаючи на те, що твір створено за мотивами драми Лесі Українки, радянська влада побачила в ньому політичну алюзію на Україну. Цей і ще один гобелен «Леся Українка» включили до матеріалів справи про «антирадянську діяльність» і вимагали їх знищення.
Учениця Стефанії Шабатури, мистецтвознавиця Зеновія Шульга, розповідає, що у 1972 році, коли мисткиню заарештували, в КДБ викликали одну з експерток — Володимира Овсійчука, щоб він дав оцінку творчості Шабатури. Овсійчук навмисно похвалив «Кассандру» як нефахову і безцінну з мистецької точки зору. У цей час цінні роботи зберігалися вдома, під ліжком у мами художниці. Вперше твір було представлено Нацмузеї у 1989 році, але тоді авторка висловила протест через те, що музей носив ім’я Леніна. Друга публічна демонстрація відбулася вже після смерті мисткині у 2014 році — як своєрідний реквієм.
Ключові моменти життя і творчості Стефанії Шабатури:
– Вона належала до покоління шістдесятників, активно виступала проти тоталітарної системи.
– Засуджена і відбувала покарання у таборах суворого режиму.
– Після заборони творчості оголошувала голодування.
– Її гобелени було політично цензуровано, але вони зберегли пам’ять про український народ.
– Після повернення до Львова дбала про розвиток культурного і громадського життя.
– У 1990 році здійняла український прапор над львівською ратушею як символ незалежності.
Українське ткацтво було відроджене у Глинянах, де 1967 року на місцевій фабриці шила дипломну роботу Стефанія Шабатура під назвою «Олекса Довбуш». За словами завідувачки відділу народного мистецтва Національного музею Любави Собуцької, ім’я Стефанії Шабатури нерозривно пов’язане з формуванням і розвитком львівської школи гобелена.
Виставка «Вогонь спротиву», що триватиме до 21 червня, окрім ткацьких творів, експонує її акварелі, графіку, особисті речі, фотографії та документи репресивних структур радянської доби.
Нижче наведено кілька ілюстративних фото з виставки та архівів:
– Фото вертепу 1972 року у Львові зі Стефанією Шабатурою і відомими дисидентами.
– Графічні роботи Стефанії Шабатури періоду заслання.
– Центральний гобелен «Кассандра» на виставці.
– Гобелен «Леся Українка» 1971 року.
– Вирок Стефанії Шабатурі з електронного архіву українського визвольного руху.
Зеновія Шульга підкреслює: «Коли українське підпілля було розгромлене, і зростало молоде покоління, яке не знало, як діяти, мистецтво ставало зброєю. Цей текстиль — зброя, яка закликала і пробуджувала.»
Автор фото: Omega.
