Перша результативна дія на матчі належала МакГрегору, який відкрив рахунок після рикошетного удару, встановивши загальний рахунок 4:0 на користь своєї команди.
ЛАСК розпочав гру впевнено, але цей гол став для них серйозним ударом, ніби вдарили у сонячне сплетіння. Вони мали моменти як у Глазго, так і в перші хвилини гри у Лінці, проте вже перебували у відставанні 0:4.
Цікаво, скільки ще ударів може витримати команда, перш ніж втратить боротьбу? Виявилося, що чимало.
Кельти, звісно, не створювали особливих проблем для суперника. Ми захоплювалися їхніми ефектними голами та відважною грою минулого тижня, помилково вважаючи, що вони володіють силою для подальшої боротьби. Це була велика помилка.
Перші ознаки нестабільності проявилися, коли надмірно необережна передача Бенджаміна Нігрена призвела до голу ЛАСК у відповідь. Минуло 32 хвилини, і команда Кельтів не могла почуватися впевнено з рахунком 4:1 за сумою двох матчів.
На початку другого тайму, лише за три хвилини, команда пропустила ще раз. Цього разу в провалі був замішаний Остон Трасти, який програв боротьбу за м’яч. Стан рахунку став 4:2.
Трасти продемонстрував слабку гру, хоча не був єдиним, хто підвів команду. Він став слабким місцем, на яке ЛАСК оперативно націлився.
Всередині другого тайму, за десять хвилин після другого м’яча ЛАСК, гості забили втретє. Багато гравців Кельтів потрапили у стан паніки, і повільна поразка почала стрімко набирати обертів.
Герой першого матчу Каміло Дуран перетворився на практично непомітного гравця. Каспер Гог працював наполегливо, але без будь-якого результату. Пасів ставало все менше, а команда була абсолютно розгублена. Все завалювалося.
Відчайдушний вигляд Кельтів під час пікової кризи нагадував не стільки “заціплених кроликів на світлофорах”, скільки команду, що повністю втратила орієнтир.
МакГрегор, намагаючись приборкати хаос у своєму колективі, зазнавав невдачі: він не міг зняти напругу з гравців.
Мартін О’Ніл, здається, виглядав старшим на десять років від свого справжнього віку. Ця ніч виявилася для нього вкрай важкою — він пізніше назвав її одним із найгірших моментів у своїй тренерській кар’єрі, взявши на себе відповідальність за програш, хоча вона не може бути покладена лише на нього.
В тренерській спробі стримати навалу суперника, він здійснив п’ять замін упродовж усього дванадцяти хвилин, але це не дало жодного результату.
У другому таймі основного часу та в додатковому кельти не зробили жодного удару в площину воріт суперника. Їхня боротьба нагадувала людину, що звисає з обриву, існуючи на межі неможливого. Результат міг бути лише один.
Четвертий гол ЛАСКу, забитий на 90-й хвилині, був абсолютно заслуженим.
До того моменту гості зробили 33 удари по воротах Кельтів (загалом 40 за весь матч), додаючи до 20 ударів минулого тижня. Це була справжня розгромна перемога.
Камерон Картер-Вікерс кульгав, як і Гог, і команда намагалася стримати хвилі атак суперника з обороною у складі Ентоні Ралстона, Дейна Мюррея, Трасти та Ліама Скейлза.
П’ятий гол став лишень милосердним завершенням, викликаним черговою помилкою кельтів у невідповідний час і в невідповідному місці. Якщо раніше помилки припускали Нігрен і Трасти, то тепер — Льюк МакКоун. Безпорадні і безсилі — так завершилася їхня участь у Лізі чемпіонів.
