Глава МЗС Польщі Радослав Сікорський підтвердив: між Варшавою та Києвом ідуть непублічні переговори. Привід — рішення президента Володимира Зеленського присвоїти українському підрозділу Сил спеціальних операцій почесне найменування «імені Героїв УПА».
Ідеться про Окремий центр спеціальних операцій «Північ» ССО ЗСУ. Саме ця новина різко загострила дискусію між двома країнами — бо тема УПА і досі болюча для обох. В Україні Українську повстанську армію часто пов’язують із боротьбою проти радянського режиму; для багатьох поляків та сама назва — це передусім Волинська трагедія й пам’ять про загиблих.
Сікорський не приховував: рішення Зеленського він вважає помилкою. Але й виносити деталі розмов на люди Польща не поспішає. За його словами, наразі тривають «закулісні переговори», і Варшава розраховує, що українська сторона знайде спосіб виправити ситуацію.
Чому рішення Зеленського викликало таку реакцію
Указ про підрозділ імені «Героїв УПА» з’явився не на порожньому місці. Під час повномасштабної війни Україна активно вибудовує власну військову символіку, повертає історичні назви, наголошує на спадкоємності боротьби за незалежність.
От тільки з УПА це одразу зачепило польсько-українські відносини. У Польщі Волинь — не абстрактна історична суперечка, а частина національної пам’яті. Звідси й така різка реакція польських політиків.
Польське МЗС ще раніше заявляло, що подібне найменування «ранить пам’ять жертв» і що його легко підхопить російська пропаганда, аби посварити союзників. У Варшаві окремо підкреслюють: підтримувати Україну у війні проти Росії — не означає мовчати про болючі сторінки спільної історії.
Позиція Сікорського
Сікорський визнав очевидне: для українців УПА може бути символом опору Москві, а для поляків та сама назва несе зовсім інший емоційний заряд. Власне, у цьому розриві сприйняття він і бачить корінь проблеми.
Погодився він і з тезою, що від історичних чвар між Україною та Польщею виграє насамперед Росія. Тому Варшава й намагається залагодити питання дипломатично, не доводячи справу до розриву діалогу.
Як відреагувала Україна
У відповідь на критику українське МЗС заявило, що рішення не було спрямоване проти польського народу. У Києві наголосили на тому самому: сварки між українцями та поляками вигідні передусім Москві.
Звучить це як спроба збити градус. Від власної історичної пам’яті Україна не відмовляється, але й не хоче, щоб історія вдарила по стратегічному партнерству з Польщею.
А партнерство це вагоме. Польща лишається одним із ключових союзників Києва від самого початку повномасштабного вторгнення: через її територію йшла велика частина військової, гуманітарної та логістичної допомоги. Тому будь-яка тріщина між Києвом і Варшавою миттєво стає темою не лише для політиків, а й для суспільств обох країн.
Орден Зеленського теж опинився в центрі скандалу
Суперечка навколо назви підрозділу потягнула за собою ще одну історію — Орден Білого Орла, найвищу державну нагороду Польщі. Зеленський отримав її у 2023 році від тодішнього президента Анджея Дуди.
Тепер президент Польщі Кароль Навроцький заявив, що хоче винести на обговорення питання про можливе позбавлення Зеленського цієї нагороди. Причину назвав прямо — той самий указ про підрозділ імені «Героїв УПА».
Схоже це радше на політичний сигнал, ніж на готове рішення. Але сам факт такої заяви показує, наскільки серйозно в Польщі сприйняли український крок.
Чому історія знову стала політикою
Розмова України й Польщі про минуле ніколи не була легкою. Волинська трагедія, діяльність ОУН і УПА, питання ексгумацій, пам’ятників, трактувань — усе це роками лишалося точками напруги.
Війна ці теми тільки загострила. З одного боку, Україні потрібна підтримка союзників, тож вона тримає дипломатичний фронт. З іншого — всередині країни є сильний запит на власну історичну суб’єктність і на вшанування тих, кого вважають борцями за незалежність.
Польща ж чекає від України більшої чутливості до польської пам’яті. Саме про це й говорить Сікорський, коли зауважує, що герої одного народу не завжди прийнятні для іншого.
Де зараз точка напруги
Головна інтрига — чи перегляне Україна своє рішення, чи знайде формулу, яка дозволить обом сторонам зберегти обличчя. Прямо Сікорський такого варіанта не назвав. Але його слова про «скоригування помилки» натякають: у Варшаві чекають не пояснень, а конкретного кроку.
Києву теж непросто. Будь-яка поступка в історичному питанні ризикує наразитися на критику всередині країни. А проігнорувати польську реакцію — означає поглибити конфлікт із важливим партнером.
Поки що простір для дипломатії лишають обидві сторони: Польща говорить про закулісні переговори, Україна — про небезпеку чвар, які грають на руку Росії. Тобто конфлікт іще не вичерпано, але двері для компромісу ніхто не зачинив.
