Депортиво, Парма, Гамбург – це не лише популярні серед футбольних фанатів місця для відпочинку, а й приклади колишніх зіркових клубів, які за останні роки повернулися до еліти своїх чемпіонатів. До них можна додати також Лідс Юнайтед, Ноттінгем Форест, Шальке та Малагу.
Проте, маючи в статуті футбольну королівську славу, виникає питання: де ж нині перебувають європейські футбольні “сплячі гіганти”? Які потужні клуби ще залишаються в тіні, поза вершинами?
Для початку варто визначити критерії відбору — історія, традиції, підтримка вболівальників, стадіон. Мова йде про клуби з великим потенціалом, які нині не грають у найвищому дивізіоні.
Дім у великому місті є перевагою, вітаємо вболівальників Брістоль Сіті та другого дивізіону РФК Уфа, населення міст яких перевищує мільйон, але це не є вирішальним фактором. Так само деякі клуби з великими аренами не змогли потрапити до списку. Наприклад, БАРІ зі своїм стадіоном Сан-Нікола — третім за величиною в Італії, побудованим до чемпіонату світу 1990 року. Водночас деякі колеги БАРІ, що поза Серією А, мають стадіони ємністю понад 30 000 глядачів, такі як Хеллас Верона, Мессіна та Палермо.
Велика кількість колишніх команд Прем’єр-ліги, які мають арени, гідні найвищого рівня, а також історичні клуби Німеччини з величезними стадіонами — Фортуна Дюссельдорф, Вольфсбург, Ганновер 96 — всі вони заслуговують на згадку, але включати їх усіх неможливо.
Сплячий гігант мусить мати досвід історичної слави. Яскравим прикладом є Про Верчеллі, які виграли сім італійських титулів до 1922 року. Проте, навіть під новим власництвом, клуб третього дивізіону не має ані відповідного стадіону, ані чисельної місцевої підтримки, щоб повернути колишню велич найближчим часом.
Ще один важливий нюанс: успіх не має бути надто свіжим. Наприклад, Вест Гем виграв європейський турнір лише три роки тому, Вулвз регулярно виступають у вищому дивізіоні, так само як Стад де Реймс, дворазові фіналісти Кубка європейських чемпіонів, і восьмиразовий чемпіон Франції Нант.
Виключення Стяуа Бухарест також було непростим рішенням. Переможці Кубка європейських чемпіонів 40 років тому й найбільш домінуючий клуб Румунії наразі грають у Лізі II. Однак після складного розколу більшість традиційних фанатів підтримують топовий клуб ФКСБ. Тож питання: хто насправді володіє цією спадщиною?
Також існує аргумент на користь Боавішти, чемпіона Португалії 2001 року, існування якого нині висить на волосині. Незважаючи на зусилля вболівальників, клуб опинився на межі фінансової катастрофи і був виключений з професійних ліг.
Отож, проаналізувавши всі ці фактори, пропоную ознайомитись із моїм списком топ-10 європейських «сплячих гігантів». Запрошую висловити вашу думку у коментарях.
