Городоцька міська багатопрофільна лікарня розповіла історію родини лікарів Кушнір із Городка на Хмельниччині.
Родинне коріння медицини
Батьки Оксани Ананіївни - Валентина Броніславівна Городиська та Ананій Гаврилович Бобик - багато років працювали в Городоцькій районній лікарні, нині міській багатопрофільній лікарні. Валентина Броніславівна майже 60 років була акушеркою-гінекологинею, а Ананій Гаврилович близько 40 років працював хірургом.
Ананій Гаврилович помер, а Валентині Броніславівні нині 89 років; до 70 років вона активно приймала пологи, оперувала та виїжджала на виклики. Обоє здобували медичну освіту у Вінницькому медичному інституті; Ананій Гаврилович перед тим закінчив Кам’янець-Подільське медичне училище, працював фельдшером і відслужив п’ять років на флоті.
Початок шляху Оксани
Оксана Ананіївна з дитинства багато часу проводила в лікарні і зростала на прикладі батьків. «Батьки дуже любили свою професію, - пригадує лікарка. - Мама постійно турбувалася про породіль. Її викликали на роботу і вночі, і у вихідні, а вона поспішала на допомогу: оперувала, приймала пологи. Тато, коли мав важких післяопераційних пацієнтів, часто навіть не приїжджав додому ночувати. Напевно, саме цей дух відданості людям спонукав мене піти в медицину. Я бачила приклад справжніх лікарів, і це мене надихало. Тоді не було сучасної апаратури, тож лікарям часто доводилося радитися, збирати консиліуми. А лікарів поважали, до їхніх рекомендацій прислухалися. Ще маленькою я вирішила, що стану лікаркою, і жодного разу не змінила своєї думки».
Після школи вона вступила до Вінницького медичного інституту - того самого, що закінчили її батьки. «Ми вчилися день і ніч, занять не пропускали, - пригадує Оксана Ананіївна студентські роки. - Та й не було такого, щоб тебе не запитали. Якщо щось пропустиш, потім дуже важко наздогнати. У медицині все взаємопов’язане: якщо не вивчив, до прикладу, одну кістку, то не зможеш вивчити наступну, бо не знаєш попередньої. Тоді не було інтернету. Ми сиділи в бібліотеці, навчалися в навчальних класах, на кафедрі анатомії вивчали хребці, кістки, череп - тримали їх у руках і чекали в черзі, щоб отримати».

Робота, сім’я, нагороди
У 1995 році у подружжя народився син Ярослав. Коли хлопчикові виповнився рік, Оксана пішла працювати у пологове відділення, де працювала її мама; Олександр Володимирович тоді працював у цьому закладі хірургом. «У мій перший робочий день, 1 серпня 1996 року, я прийняла сім пологів, - пригадує Оксана Ананіївна. - Пам’ятаю, що першою народилася дівчинка. А загалом тоді у відділенні за рік з’являлося на світ півтори тисячі немовлят. Сьогодні ж їх значно менше - лише близько 200».
Лікарка зазначає, що зараз вагітні потребують більше уваги через екологію, стреси та шкідливі звички: «Додайте сюди екологію, стреси, шкідливі звички - усе це позначається на здоров’ї жінок, - каже лікарка. - А ми хвилюємося за кожного пацієнта, долю кожного пропускаємо крізь себе. Коли йдемо додому, то на плечах несемо проблеми й болі своїх пацієнтів. Усі вони проходять через наші душі, наші нерви, наші серця. Робота лікаря - це стрес. Та попри все, я люблю свою справу».
Сьогодні Олександр Володимирович очолює Городоцьку міську багатопрофільну лікарню; у 2023 році йому присвоєно почесне звання «Заслужений лікар України». Оксана Ананіївна і далі працює за фахом: чергує у відділенні, приймає пологи та оперує, кажучи, що статус чоловіка-керівника не дає їй жодних привілеїв і для неї важливіша можливість допомагати людям.
Журналістка Omega.lviv.ua. Висвітлює новини областей Західної України - Волині, Рівненщини, Тернопільщини, Прикарпаття, Закарпаття та Буковини. Стежить за рішеннями місцевої влади, економікою регіонів і подіями, про які варто знати мешканцям.