Річард Джексон розповів про випадок, коли він залишив у поїзді папки з секретними документами, і як це рішення змінило його життя майже 20 років тому.
Як трапилася втрата
На момент інциденту Джексону було 37 років, він жив у Ятлі в Гемпширі з дружиною Медді та пасербицею Шарлоттою, їй було 15, а інша пасербиця Беккі вчилася в університеті і мала 20 років. Він працював у Міноборони, був відкомандирований у Кабінет міністрів на посаду, пов’язану з глобальним тероризмом, і обробляв розвіддані від GCHQ, MI5 та MI6.
Джексон розповів, що «We were very happy,» і додав, що «My worth and my value came from that career, job title, position and responsibility.» Він згадує, що іноді працював по 100 годин на тиждень і «I didn’t switch off.»
Утрата паперів і перша реакція
Повернувшись додому після роботи, він помітив у пакеті «two papers on two classified subjects, and they were both top secret». Наступного ранку він поклав документи в яскраво-помаранчеву картонну папку й, сидячи в поїзді, повторював собі «do not forget this». Коли вийшов і рушив до Уайтхолла, зрозумів, що забув папку в поїзді.
Він перевірив усі зупинки поїзда та запитував, чи не знайшли папку, але ніде її не виявили. Джексон описав свій стан: «I was frantic. Everything, every movement felt very jerky… I felt sick.» Він також розповів, що, зустрівши вдома Медді, сказав їй «I told her I’d ruined our lives. She just held me. She told me it would be all right and we’d get through this.»
Наслідки розслідування й покарання
Документи було знайдено та передано; після цього Джексон став головною темою вечірніх новин і його відсторонили від роботи на час розслідування. Кабінет міністрів визнав його дію грубим проступком, понизив на три ранги, звинуватив за Законом про держтаємницю — тюремного ув’язнення уникнув і отримав штраф £2,500.
Він описував свій стан глибокого сорому й пригніченості, і зізнавався: «I’ve spent the morning trying to find a painless way to die.» Джексон зазначив, що не зміг би впоратися без підтримки близьких: «I fixed very little myself. Lots of people fixed me.»
Повернення до роботи і зміна кар’єри
Після справи Джексон повернувся до роботи в Міноборони на HR-позицію, потім перейшов у Департамент культури, засобів масової інформації та спорту, де працював над підготовкою Олімпійських ігор. Пізніше він працював у Samaritans, очолював команду аналітиків з глобальних терористичних ризиків і одночасно навчався на лайф-коуча.
Коли його звільнили через скорочення, Джексон заснував коучингову компанію NewDay, щоб допомагати людям справлятися зі стресом від роботи з травматичними матеріалами. Він прокоментував: «I could tell my story… and there’d be a point to it. There’d be a reason for what I did.»
Поради, що допомогли Джексону
Джексон поділився кроками, які допомогли йому пережити кризу і поступово відновитися.
- Виймати думки з голови — писати або говорити, щоб уповільнити потік думок.
- Продовжувати займатися улюбленими справами — спорт, читання, прогулянки мають стати обов’язковими елементами рутини.
- Пам’ятати про свої досягнення — тримати на видному місці нотатки про успіхи й добрі слова інших.
- Знайти «критичного друга» — людину, яка підтримає, але й підкаже, коли звички послаблюються.
- Визначити, що можна виправити, а за що відповідальність не ваша — вибачитися і виправити, де можливо.
- Не плутати найгірший момент із усім життям — «You are not that mistake.»
Джексон сказав, що повністю себе не пробачив, але знову щасливий і більше не працює по 100 годин на тиждень: «My life is not defined by my career and I’m more present at home.»
Редактор Omega.lviv.ua, відповідає за технічний розвиток видання. Займається веброзробкою, адмініструванням серверів і SEO, тому дбає, щоб новини швидко з'являлися на сайті та зручно читалися з будь-якого пристрою. Пише про технології, транспорт і міське життя Львова.