15 серпня 2026 року померла Дарія Альошкіна — відома українська художниця, скульпторка та одна з найвідоміших сучасних майстринь витинанки. Їй було 44 роки. Сумну звістку повідомив чоловік мисткині, музикант і майстер колісних лір Гордій Старух. Він написав, що дружина пішла з життя раптово, а подробиці про чин прощання та похорон родина повідомить пізніше. На момент публікації причина смерті офіційно не повідомлялася.
Новина швидко з’явилася у львівських та всеукраїнських медіа. Для Львова ім’я Дарії Альошкіної давно було частиною культурного життя міста: тут вона навчалася, жила, працювала та створювала свої масштабні паперові композиції. Її знали й далеко за межами України. За даними Суспільного, роботи мисткині були представлені на виставках у 22 країнах світу.
Від скульптури до паперового мережива
Українська мисткиня Дарія Альошкіна народилася 5 березня 1982 року в Києві, але дитинство провела у селі Букатинка на Вінниччині. Вона виросла у творчій родині: її батьки Олексій та Людмила Альошкіни займалися скульптурою. Мистецтво тому було поруч із Дарією буквально з дитинства — не як абстрактна професія, а як звичайна частина щоденного життя. Саме на Вінниччині вона багато бачила народних орнаментів, ремесел та традиційних образів, які згодом стали впізнаваними мотивами її робіт.
У 2001 році Альошкіна закінчила Вижницький коледж прикладного мистецтва, а у 2007-му — Львівську національну академію мистецтв, де навчалася за спеціальністю монументально-декоративна скульптура. Вона працювала зі скульптурою та графікою, займалася театром тіней, однак найбільш упізнаваною частиною її творчості стала витинанка. Традиційна техніка роботи з папером у руках Альошкіної змінила масштаб. Замість невеликих декоративних композицій з’явилися полотна заввишки у кілька метрів, які могли заповнювати вікна, стіни та великі виставкові простори.
Як витинанка стала великим сучасним мистецтвом
Майстриня витинанки працювала вручну. Для великих композицій папір складався, після чого художниця вирізала складний авторський орнамент і розгортала полотно. Так виникала характерна симетрія, а сам папір перетворювався на тонке мереживо з птахами, рослинами, жіночими постатями, деревами життя, геометричними символами та мотивами української традиційної культури. У творчому доробку Альошкіної були близько двох тисяч робіт меншого формату та приблизно 500 великоформатних витинанок.
Саме витинанки Дарії Альошкіної зробили це старовинне українське ремесло помітним для міжнародної аудиторії. Їх показували у Польщі, Німеччині, Франції, Бельгії, Австрії, Швейцарії, Данії, Канаді, США, Південній Кореї та інших країнах. Масштабні паперові полотна виставляли навіть у штаб-квартирі ООН у Швейцарії. Альошкіна також співпрацювала з Cartier та французькою дизайнеркою Ізабель Даерон. При цьому художниця не намагалася перетворити народний орнамент на музейний експонат — у її роботах традиційні символи існували поруч із сучасними темами та просторами.
«Мереживо століть» і українська історія
Один із великих проєктів мисткині отримав назву «Мереживо століть». Дев’ять монументальних панно розповідали про ключові періоди української історії — від Трипілля до сучасності. Проєкт представили у межах української культурної програми під час Венеційської бієнале, а на початку 2025 року роботи можна було побачити у Музеї модернізму у Львові. Там великі ажурні полотна розмістили так, щоб світло проходило крізь прорізи й створювало на стінах додаткові тіні та візерунки.
Такі виставки Дарії Альошкіної багато в чому пояснюють, чому її ім’я стало відомим далеко поза професійним мистецьким середовищем. До витинанки вона підходила не як до невеликого сувеніра чи домашнього декору. Її роботи займали цілі поверхи, величезні вітрини й музейні зали. Завдяки масштабу знайомі українські знаки буквально ставали частиною архітектури, а давня техніка працювала вже мовою сучасного мистецтва.
Одна з останніх виставок завершилася за кілька днів до її смерті
Улітку 2026 року творчість Альошкіної знову була представлена у Києві. З 19 липня до 9 серпня у столичному Gulliver працювала виставка «Обереги свободи». До неї увійшли сім великоформатних робіт із Тризубом, Деревом життя, птахами та мотивами трипільської культури. Витинанки розмістили у центральному атріумі одразу на двох поверхах, тож їх могли бачити не лише відвідувачі спеціальної мистецької події, а тисячі людей, які просто проходили повз. Виставка завершилася лише за шість днів до смерті художниці.
Ця експозиція продовжувала одну з головних тем її творчості — українське мистецтво як живу систему символів, яку можна переносити у зовсім різні середовища. Альошкіна використовувала образи, що мають довгу історію, але подавала їх без відчуття музейної дистанції. Її паперові панно могли з’явитися на міжнародній виставці, у галереї чи посеред сучасного торгового комплексу. Саме тому витинанка у її виконанні стала знайомою людям, які раніше могли навіть не знати назви цієї техніки.
Родина повідомить про прощання окремо
Дарія Альошкіна жила у Львові разом із родиною та виховувала трьох дітей. Про її смерть першим публічно повідомив Гордій Старух. Він назвав Дарію своєю люблячою дружиною, матір’ю трьох дітей і мисткинею світового рівня. Інформації про дату та місце прощання станом на вечір 15 серпня ще не оприлюднили. Чоловік художниці зазначив, що повідомить про це згодом.
Дарії Альошкіній було 44 роки. За роки роботи вона пройшла шлях від професійної скульпторки до авторки монументальних витинанок, представлених у десятках виставкових просторів в Україні та за кордоном. Її роботи поєднували ручну техніку, традиційні українські знаки та масштаб сучасних артінсталяцій. Папір залишався її головним матеріалом, а знайома багатьом із дитинства українська витинанка завдяки цим роботам з’являлася у музеях, міжнародних культурних проєктах і міському просторі.
