У палаці Лозинського триває виставка відомого скульптора Олега Капустяка під назвою «Нащадок героїв». В експозиції представлено роботи майстра, створені з 1990-х років і до найсвіжішої серії «Мапи».
Ця виставка пропонує інший погляд на скульптуру, де традиційне уявлення про завершені людські фігури, які можна розглядати з усіх боків, відсутнє. Тут практично немає цілісних образів: тіла перериваються, голови тільки намічаються матеріалом, а замість облич можуть залишатися лише різкі сліди різця. Спочатку здається, що глядач бачить уламки чогось більшого, але згодом усвідомлює, що саме такий уламок є завершеним твором мистецтва.
Палац Лозинського, що входить до складу Львівської національної галереї мистецтв, зібрав унікальну колекцію робіт Капустяка, охоплюючи період від 1990-х до сьогодення. Ця виставка не зовсім ретроспектива, однак дає можливість простежити розвиток творчості митця та як спільна тема переходить із однієї скульптурної роботи до іншої.
Найсильнішим відчуттям виставки є присутність часу і минулого. Це не пряме копіювання античних творів мистецтва, а скоріше наша уява про давнє, яке ніколи не доходить до нас у повній формі. З класичних зразків античності залишаються лише торси без рук, уламки голів і рельєфів, що ми бачимо в музеях і уявно «добудовуємо» їх у своїй уяві. Капустяк натомість ніби інвертує цей процес: його роботи від початку створюються у вигляді фрагментів, немов би зруйнованих часом, хоча це задум автора.
Паралель з «Одіссеєю» Крістофера Нолана, яка була згадана на відкритті виставки головним зберігачем фондів галереї Михайлом Кобрином, цілком логічна. Обидва твори сучасності повертаються до образу давнього героя. Проте герой Капустяка зовсім не є монументальним. Він позбавлений ідеальних пропорцій античної статуї, має грубі риси, з численними сколами, зазвичай позбавлений лиця. Матеріал не приховується — видно, де він оброблений, а де збережений у природному вигляді. Місцями скульптура нагадує не вирізьблену з каменю або дерева, а радше таку, яка тільки почала формуватися і зупинилася на півдорозі.
Капустяк не прагне створити героя для постаменту, його цікавить саме те, що від героя залишається — його фрагменти, сліди часу.
Назва виставки «Нащадок героїв» звучить урочисто і трохи пафосно, доки не дізнаєшся її історію. Перший герой цієї серії був створений у 2005 році і отримав назву «Ірод». Грецьке ім’я Herodes перекладається як «нащадок героя» або «нащадок героїв». З урахуванням цього виставка сприймається вже не як демонстрація класичних героїв, а як розповідь про їхніх нащадків.
Олег Капустяк описує своїх героїв так:
– Вони існують як фрагменти фігур чи торсів.
– Спеціально грубо оброблені, щоб підкреслити незавершеність і тимчасовість образу.
– Через час такі форми набувають нового життя.
Особлива увага у виставці приділена не лише формі скульптури, а й її поверхні. Сліди інструментів не приховані, текстура матеріалу не доведена до ідеальної гладкості. Те, що в академічній скульптурі вважалося б проміжним етапом роботи, у Капустяка залишено видимим.
Саме це створює бажання підійти ближче: з дистанції постають людські фігури, а в близькому плані можна побачити дерево, камінь або інший матеріал, його тріщини, нерівності і сліди рук автора. Саме недосконалість, а не ідеальність, робить ці роботи живими.
Поруч із фрагментованими образами людини представлена нова серія — «Мапи». Саме ці роботи привернули особливу увагу відвідувачів виставки. Одна з них — об’ємний зразок міської мапи, який не є навігаційним інструментом, а радше символічним зображенням певного організму.
Лінії і контури на цій «мапі» змушують шукати знайомі простори, однак прочитати її буквально неможливо. Ця робота резонує з попередніми творами Капустяка: якщо раніше ми були свідками фрагменту людського тіла, який стимулює уяву до відновлення цілого, зараз ми бачимо фрагмент міста, який викликає уявлення про життя, що відбувається в ньому.
Важливо звернути увагу, що:
– Мапа зазвичай має забезпечувати точність: будинки, дороги, кордони.
– У творчості Капустяка вона залишається відкритою для пам’яті та інтерпретацій.
– З огляду на сучасний контекст для українців такі роботи набувають додаткового сенсу — карта означає не просто географію, а територію, кордон, втрачений дім, місце, куди можна або не можна повернутися.
– Навіть без прямої вказівки художника цей зв’язок зрозумілий і важливий.
Довідка про автора:
– Олег Капустяк народився у 1962 році у Львові.
– У 1985 році закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (сьогодні Львівська національна академія мистецтв).
– З 1989 року – член Національної спілки художників України.
– Роботи митця зберігаються у Львівській національній галереї мистецтв, Національному художньому музеї України та в інших музейних і приватних колекціях.
Виставка «Нащадок героїв» відкрита для відвідувачів у палаці Лозинського до 1 листопада.
—
Партнер проєкту «Культура» — компанія blago — підтримує ідею допомагати мешканцям відчувати себе частиною сучасного міста, де все знаходиться під рукою і доступне миттєво. Компанія прагне розвивати технології, що покращують майбутнє міського життя, і реалізує концепцію міст третього покоління.
—
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
