На Хмельниччині 29 жовтня попрощалися з трьома захисниками

, , 

30 Жовтня, 2026

Анастасія Павлова

комеморативна сцена: складена військова куртка, шолом і свічка на столі

29 жовтня Славутська громада віддала останню шану захиснику Олександру Вікторовичу Зозулюку. Життя воїна обірвалося 17 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Таврійське Запорізької області, — повідомляє Славутська міська рада.

Славута: прощання з Олександром Зозулюком

Олександр Вікторович Зозулюк народився 2 жовтня 1982 року в Славуті. Навчався у загальноосвітній школі № 1, потім у школі № 8, де опанував спеціальність столяра.

Певний час працював столяром, їздив на заробітки за кордон, а з 2008 року працював столяром у приватного підприємця. Військову службу проходив у Маріуполі в серпні 2015 року, у 2017–2018 роках служив за контрактом, у січні 2023 року був призваний до 33-ї штурмової бригади, а пізніше переведений до 5-ї штурмової бригади; воював під Бахмутом і на Запорізькому напрямку.

«Він був людиною праці, яка вміла цінувати її результат і вкладати душу в те, що робила. Та не лише професійними вміннями запам’ятався Олександр тим, хто його знав. Він був надзвичайно товариським, життєрадісним, мав велике коло друзів і світле почуття гумору. Його вважали душею компанії, адже він умів пожартувати, підтримати розмову, розрядити напружену атмосферу й подарувати людям усмішку», – розповідають у міськраді.

Місцем вічного спочинку стала «Нове кладовище» у Славуті. Олександру навіки залишиться 44…

Волочиськ: прощання з Миколою Тріщем

29 жовтня Волочиська громада провела в останню путь Миколу Ярославовича Тріща. Микола народився 22 березня 1970 року в селі Користова, здобув професійну освіту в Дзеленецькому професійно-технічному училищі № 37 і проходив строкову службу на підводному човні Північного флоту.

У 1992–1993 роках він брав участь у бойових діях у Таджикистані у складі 201-ї дивізії. У 2014 році добровольцем став на захист України, був оборонцем Донецького аеропорту і брав участь у боях за Водяне, Опитне, Піски та Спартак.

Захисник мав численні відзнаки, зокрема відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції», нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту», орден «Лицарський хрест добровольця», медаль «За хоробрість у бою», орден «Честь і Слава», орден «Хрест слави» та інші почесні відзнаки.

30 листопада 2024 року під час ворожого обстрілу він востаннє вийшов на зв’язок із побратимами, після чого зв’язок обірвався. «На превеликий жаль, найстрашніше підтвердилося. Герой загинув, до останнього залишаючись вірним Україні та своєму військовому обов’язку», – зазначають у міськраді.

похоронна композиція: складена військова куртка, шолом і свічка на дерев'яному столі

Меджибіж: прощання з Сергієм Смирновим

29 жовтня у Меджибізькій громаді провели в останню дорогу Сергія Володимировича Смирнова. Сергій народився 13 вересня 1975 року на Луганщині; через війну був змушений залишити рідну домівку і з січня 2023 року проживав у селі Требухівці.

Працював у комунальному підприємстві «Добробут», потім у взуттєвій майстерні. У лютому 2024 року його мобілізували до лав Збройних сил України; серце захисника зупинилося 17 жовтня 2026 року в районі населеного пункту Копані Запорізької області.

Вічний спочинок воїн знайшов на кладовищі в селі Требухівці. Сергію навіки залишиться 51…

Автор матеріалу
Анастасія Павлова
Журналістка

Журналістка Omega.lviv.ua. Висвітлює новини областей Західної України — Волині, Рівненщини, Тернопільщини, Прикарпаття, Закарпаття та Буковини. Стежить за рішеннями місцевої влади, економікою регіонів і подіями, про які варто знати мешканцям.

Залишити коментар