Гравці “Арсеналу” активно змінюють позиції на полі, щоб ускладнити суперникам їх відстеження. Вони прагнуть зберегти баланс у команді, виконуючи гру у вільній, мінливій манері. Зубіменді, подібно до інших гравців, залишає свою позицію залежно від переміщень партнерів по команді.
У матчі проти “Челсі” Букейо Сака, опускаючись у глибшу зону, звільнив простір на правому фланзі, що дозволило Зубіменді просунутися в цю частину поля. Райс, розташований на дальньому фланзі, зайняв позицію опорного півзахисника, забезпечуючи збереження форми команди “Арсенал”, яка при цьому була схожа на попередню, але з різними виконавцями в кожній зоні.
Незвично бачити опорного півзахисника, який радо виконує ризиковані переміщення без м’яча, але це можна розглядати як природний розвиток ідеї вільних фулбеків, таких як Ріккардо Калафіорі, Нуну Мендеш та Марк Кукурелья.
Логіка полягає в наступному:
1. Гравці, які зазвичай мають завдання опікати захисників, зазвичай роблять це не надто щільно.
2. Знайти опорних півзахисників із атакувальними якостями, які можуть ефективно допомагати у завершальній третині поля — велика рідкість.
3. Зубіменді володіє цим комплексом навичок і здатен покарати суперника за недостатню увагу.
Команди, які викладають низький блок оборони, часто опускаються ще глибше, стикаючись із вингером або форвардом, котрі намагаються прориватися за спини захисників. Внаслідок цього виникає простір перед штрафним майданчиком, а не у межах «шістнадцятиметрової» зони.
“Арсенал” присвячує значну частину ігрового часу пошуку шляхів для розкриття глибоких оборонних формацій. Це дозволяє Зубіменді зайняти позицію для прийому передачі, залишаючись непоміченим захисниками, одразу виконуючи задуману дію. Це може бути:
– точна передача у розріз,
– майстерний обвідний пас із підкиданням над суперником.
Такі ризиковані передачі ставлять перед глибокими оборонами нові тактичні завдання.
Коли Жубімеді знаходиться в опорній зоні півзахисту, Райс отримує свободу підніматися вперед та змінюватися позиціями з нападниками, впевнено почуваючи себе завдяки надійній підтримці ззаду.
Футболіст збірної Англії, імовірно, відчуває впевненість у своїй грі після того, як його партнер на 5 футів 9 дюймів виграв боротьбу у повітрі проти нападника “Ньюкасла” Ніка Вольтемаде, ростом 6 футів 6 дюймів, раніше в сезоні.
Також готовність Зубіменді пробивати з далекої дистанції стала ключовою при відкритті рахунку у матчах проти “Ноттінгем Форест” та “Сандерленда”. Після цього суперники “канонірів” були змушені діяти більш ризиковано, що дало більше вільного простору для атак.
Головний тренер Артета зазначив, що “якщо простір відсутній в одному місці, він обов’язково з’явиться в іншому”. Тому у протистояннях проти щільної оборони дальні удари стають дедалі ефективнішою тактикою цього сезону.
Отже, підписання Зубіменді виявилось надзвичайно своєчасним і відповідає сучасним вимогам гри “Арсеналу”.
Журналістка Omega.lviv.ua. Висвітлює новини областей Західної України — Волині, Рівненщини, Тернопільщини, Прикарпаття, Закарпаття та Буковини. Стежить за рішеннями місцевої влади, економікою регіонів і подіями, про які варто знати мешканцям.
Цікаво, як стиль гри Зубіменді може змінити футбол у нас. Якби більше гравців у місцевих командах змогли б підходити до матчу із такою же гнучкістю, атаки стали б більш різноманітними. Можливо, на нас чекає новий тренд – маленькі, але впевнені гравці, які грають з дальніми ударами. Це може спонукати молодь більше працювати над технікою та точністю!
Чому важливість Зубіменді в атаці підкреслюється через його здатність робити дальні удари? Як часто він практикує такі удари на тренуваннях і чи оцінюють вони їх в команді як важливу частину його гри?
Це нагадує ситуацію з Декланом Райсом, коли він також брав на себе більше атакуючих функцій в “Вест Гемі”. Його перехід до “Арсеналу” лише показує, як важливо мати півзахисників, які можуть підключатися до атаки. Зубіменді, як і Райс, володіє необхідними навичками для розкриття оборони суперників. Значить, тактика добирати таких гравців стає все більш поширеною в сучасному футболі.
Класно бачити, як Зубіменді відчуває гру і може зміщуватися з позиції. Хоча він не так часто забиває, але його участь у розвитку атак максимально важлива. Це мені нагадує про те, як я грав у своїй юнацькій команді — коли один з нас відходив глибше, інший завжди ставився до цього з творчістю і намагався вийти на вільну зону. Схоже, що і в “Арсеналі” знайшли свій стиль гри!