Ілько Лемко — львовознавець, президент Республіки Святого Саду та лідер рок-гурту «Супер Вуйки» (1970-1980-ті роки).
Світлина, на якій зображено вежу Катедри, дозволяє ідентифікувати її завдяки будинку на площі Галицькій, 6. Цей будинок, чотириповерховий і розташований ліворуч, залишився практично незмінним до сьогодні. Натомість чотири будинки праворуч, споруджені наприкінці XVIII — першій половині XIX століття, на цей час зникли. На місці сучасного пам’ятника королю Данилу, встановленого у 2001 році, раніше розташовувався Галицький ринок, який у 1893 році перенесли на теперішнє місце. Початок вулиці Галицької з XIV століття був місцем Галицької брами, під якою з XVII століття кипіла жвава торгівля, а також функціонували торговельні ряди. Отже, на світлині 1870-х років зафіксовано ринок, що проіснував у цьому районі понад два з половиною століття і був ліквідований наприкінці XIX століття.
На наступному знімку кінця XIX — початку XX століття вже відсутній Галицький ринок. Замість старих будівель на вулиці Валовій з’явились два нових будинки у стилі історизму. Балабанівська кам’яниця, зведена у 1880-1890-х роках, була розташована за будинком з виглядом на вежу Катедри. Цікаво, що ці вишукані історичні споруди простояли менше двадцяти років, оскільки у 1909-1911 роках на їхньому місці з’явились розкішні будівлі в стилі сецесії з елементами історизму, які нині мають адреси Валова, 7 та Валова, 9.
Економічний підйом початку XX століття сприяв появі модернової архітектури у Львові:
– Перевага надавалася орнаментальній сецесії, пізніше — раціональній чи геометричній.
– Забудовники й заможні клієнти прагнули просторих, комфортних житлових та офісних приміщень із високими стелями та широкими вікнами.
– Будинки оснащували великими ризалітами й еркерами, сучасною комунальною інфраструктурою та зручностями.
Таким чином, архітектурні шедеври в стилі історизму, які з’явилися лише 10-15 років раніше, безжально замінювались новітніми сецесійними палацами. Перша світова війна припинила економічний бум початку XX століття, що, парадоксально, врятувало багато будівель у стилі історизму від подальшої руйнації.
Інша світлина кінця XIX століття, зроблена з даху Галицького Намісництва (вул. Винниченка, 18), привертає увагу загадковим будинком у зелені з світлим дахом, розташованим навпроти кам’яниці Піллерів (вул. Винниченка, 8). За ним видніється будівля Бернардинської пожежної стражниці (1883-1884 роки), зруйнованої у 1920-1930-х роках. Про цей будинок, розташований ближче до Галицького Намісництва, практично відсутня інформація, хоча він вже згадується у гуаші Ф. Ґерстенберґера «Вулиця Панська» початку XIX століття, тож можливо споруджений наприкінці або навіть у середині XVIII століття.
Інші деталі світлини:
– З лівого боку зображено неіснуючі нині будівлі вулиць Сербської і Валової, стилізовані у першій половині XIX століття.
– Праворуч видніється кут вулиці Підвальної та сучасної вулиці Братів Рогатинців.
– На місці сецесійної будівлі за проектом Карела Боубліка (1910-1912, вул. Підвальна, 3), відомої старшому поколінню львів’ян як будинок редакцій газет «Вільна Україна», журналу «Жовтень» і видавництва «Каменяр», тоді стояли дві скромні споруди XIX століття. Одна з них переходила за кут вулиці Братів Рогатинців.
– Нині на цьому місці (Братів Рогатинців, 32), збудованому у 1907-1909 роках у стилі сецесії, у червні 1969 року відкрили перший у Львові великий пивний бар «Під вежею», який функціонував до часу Незалежності. Бар отримав назву на честь залишків оборонної вежі-бастіону, що були знайдені під будівлею.
Світлина площі Данила Галицького (колишня площа Стрілецька), датована кінцем XIX століття, розкриває історичний період, коли ця площа мала іншу назву — Holzmarktplatz, що означало «площа торгівлі деревиною». Тут торгували дровами для опалення домівок львів’ян узимку.
Основні особливості площі:
– На задньому плані видно базар, де вже не торгували деревиною, а, за свідченнями мемуариста Адама Краєвського, продавали співочих птахів.
– До Другої світової війни тут знаходилась перша у Львові автобусна станція.
– Чотири будинки праворуч збереглися майже у первісному вигляді, на місці п’ятого тепер розташований невеликий сквер.
– Ліворуч перший будинок (пл. Данила Галицького, 6) також зберіг свій автентичний вигляд. Далі стояв будинок під номером 7, на місці якого у міжвоєнний період розміщувався склад «Гідрант» (труби, залізо, технічні товари). Нині на цій ділянці, де раніше була адреса № 7, зведено будівлю Торгівельного ліцею у стилі конструктивізму 1930-х років — тепер це Львівський професійний ліцей харчових технологій (№ 8).
– Домінантою площі є будівля Ремісничої палати (зведена у 1913 році), в якій від повоєнних часів розташований Львівський обласний театр ляльок. На світлині ця архітектурна домінанта ще не зображена, а її місце займала невелика, очевидно одноповерхова споруда.
На останньому знімку зображена площа Данила Галицького в часи Першої світової війни (1914-1918 роки). На задньому плані видно будівлю Пожежної охорони, а на передньому — тимчасові бараки Міської народної кухні. Ці кухні слугували місцем, де під час воєнного лихоліття бідні верстви населення Львова могли отримати гаряче харчування.
Слід зазначити:
– Первісно народні кухні створювалися для родин мобілізованих вояків австро-угорської армії.
– Після захоплення Львова російською армією збільшилася кількість нужденних, тож магістрат посилив кількість і мережу таких закладів.
– Окрім площі Данила Галицького (тоді Стрілецька), пункти громадського харчування відкривали на площі Святого Теодора, у будівлі товариства «Сокіл» на вулиці Зиморовича (нині — Джохара Дудаєва) та у кав’ярні «Штука» на вулиці Театральній.
– Обіди надавали за символічну плату, але тим, хто не міг заплатити, їжу видавали безкоштовно.
– Народні кухні відігравали життєво важливу роль, рятуючи найзнедоленіших мешканців міста від голодної загрози.
