У середу, 4 листопада, пресслужба Львівської міської ради повідомила, що Львів попрощається з військовослужбовцями Олександром Кухлевським, Валентином Максимцем та Анатолієм Гуменним, які віддали життя, захищаючи Україну.
Деталі церемонії прощання
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:40, відбудеться загальноміська церемонія на площі Ринок.
Закликали львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Олександра Кухлевського поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), Валентина Максимця — на Голосківському кладовищі, на полі №34-В, Анатолія Гуменного — на Голосківському кладовищі, на полі №36-А.
Олександр Кухлевський (31.03.1989 — 12.05.2024)
Навчався у середній загальноосвітній школі №23 міста Львова та приватному закладі «Ліцей „Відродження“». Проходив строкову військову службу і працював експедитором у Приватному акціонерному товаристві «Концерн Хлібпром».
Зі слів рідних, Олександр був позитивною, товариською та життєрадісною людиною. Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини та боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 4-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. В Олександра залишилися мати, дружина, брат, бабуся та родина.
Валентин Максимець (12.08.1997 — 28.10.2026)
Навчався у середній загальноосвітній школі № 54 міста Львова, у Львівському вищому професійному училищі комп’ютерних технологій та будівництва та у Львівській філії Київського національного університету культури і мистецтв. Працював водієм і займався приватними пасажирськими перевезеннями.
Зі слів рідних, Валентин був життєрадісною, доброю, щирою та позитивною людиною і вирізнявся цілеспрямованістю та відповідальністю. У 2026 році став на захист Батьківщини і боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському та Дніпропетровському напрямках у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. У Валентина залишилися батьки, дружина та родина.
Анатолій Гуменний (08.07.1966 — 01.11.2026)
Навчався у середній загальноосвітній школі №4 з поглибленим вивченням англійської мови, а згодом у Ризькому вищому військовому авіаційному інженерному училищі. Присвятив понад 23 роки військовій службі у Збройних Силах України і брав участь у миротворчій місії Організації Об’єднаних Націй в Анголі.
Зі слів рідних, Анатолій був щирою, доброю, товариською та оптимістичною людиною і вирізнявся відповідальністю та відданістю переконанням. Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів продовжив боронити територіальну цілісність і суверенітет України на Донецькому, Дніпропетровському та Південно-Слобожанському напрямках у складі Інтернаціонального легіону оборони України Сухопутних військ Збройних Сил України та 703-ї окремої бригади підтримки Інженерних військ Збройних Сил України. В Анатолія залишилися дружина, син, донька та родина.
Журналістка Omega.lviv.ua. Пише про суспільне життя Львова та регіону: освіту, культуру, міські події та зміни, які стосуються щоденного життя людей. Працює з офіційними повідомленнями та першоджерелами й перевіряє факти перед публікацією.