Дім Івана Франка відкрив онлайн-доступ до оцифрованої рукописної спадщини письменника: тепер її можна переглянути на сайті музею.
Що оприлюднили
У колекції музею стали доступні 17 записних книжок, листівки, документи, листи та рукописи віршів. Серед матеріалів є чернетки, нотатки та списки, у яких Франко фіксував ідеї творів і щоденні помітки.
Проєкт «Весь Франко: Post scriptum. Рукописи» реалізували спільно з Центром рукописів Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України за підтримки Українського культурного фонду. «Франкові рукописи – це унікальна за інтелектуальною вагою, жанровим різноманіттям і обсягом частина національної культурної спадщини», – наголошують у Домі Франка.
Заповіт Івана Франка
Одним із останніх документів у колекції є заповіт Івана Франка. Чернетку заповіту письменник надиктував 5 березня 1916 року товаришу Карлові Бандрівському, а остаточний документ оформили 9 березня; заповіт підписали свідки та адвокат Степан Баран.
Документ обсягом три сторінки називається «Моя остання воля». За записом адвоката, Франкові було важко підписати документ: Степан Баран залишив згадку, що Франко поволі «черкав кожну букву зокрема, з чого вийшов великий незугарний підпис», — слова адвоката наведені дослівно.
Згідно з останньою волею, нерухоме та рухоме майно й авторські права письменник розпорядився передати у рівних частках своїм трьом дітям — Тарасові, Петрові й Анні. Дружині Ользі він призначив довічне утримання.
Усю бібліотеку, рукописи, листування та документи Франко заповів Науковому товариству імені Шевченка у Львові. Розпорядником заповіту й похорону став Карло Бандрівський; йому також довірили впорядкування справ Франка та опіку над неповнолітньою донькою Анною. На той час у Галичині повноліттям вважалися громадяни, які досягли 24 років, і Анна мала досягти цього віку лише у серпні. Зрештою Наукове товариство імені Шевченка у Львові профінансувало похорон письменника.
Журналістка Omega.lviv.ua. Пише про суспільне життя Львова та регіону: освіту, культуру, міські події та зміни, які стосуються щоденного життя людей. Працює з офіційними повідомленнями та першоджерелами й перевіряє факти перед публікацією.