У театрі імені Марії Заньковецької відбулася прем’єра вистави «Леополіс», присвяченої святкуванню 770-річчя заснування Львова. Харківський драматург Олег Михайлов створив драматургічний твір, у якому органічно поєднуються елементи детективу, львівські міські легенди та образи визначних історичних постатей. Невід’ємною частиною сюжету є використання стереотипів, без яких, як наголошується, ніяк не обійтися. Герої-візитівки Львова таких як батяри, Іван Франко, Михайло Грушевський, Соломія Крушельницька, Андрей Шептицький та інші персонажі з міста та його околиць оживляють на сцені масштабне дійство з музикою, танцями та гумористичними вставками.
Це вже не перший проєкт Олега Михайлова у співпраці з театром імені Марії Заньковецької. На камерній сцені досі демонструється вистава «Птах на горищі», за п’єсою драматурга, яка базується на правдивій, болісній темі викрадення українських дітей у Росії.
Незважаючи на участь у «Леополісі» історичних персонажів, сюжет вистави не претендує на документальну достовірність – це швидше театральне шоу, яке, без сумніву, матиме своїх прихильників.
Постановником вистави виступив Максим Голенко, історичний консультант – Ілько Лемко, сценографію створила Олександра Білозуба, художнє оформлення костюмів – Юлія Заулична, а балетмейстером став Олексій Бусько. У постановці задіяна практично вся трупа театру, що робить сцену багатолюдною. «Леополіс» вважається однією з найбільш масштабних робіт театру імені Марії Заньковецької.
До переваг вистави слід віднести вдалі комедійні моменти. Ідея зняти з п’єдестал та показати відомих львівських діячів у спокійному, іноді жартівливому, без надмірного пафосу світлі виявилась слушною.
Однак манера подання, інтонування та надмірна театральність іноді навіюють спогади про старі театральні реалії Заньковецького, що ніби «впали в забуття».
Відносно аудиторії, очевидно, що вистава матиме своїх поціновувачів, серед яких:
1. Ті, хто не встиг побачити «Кулі над Бродвеєм».
2. Прихильники львівських історій початку ХХ століття.
3. Глядачі, які хочуть розважитися у театрі, не заглиблюючись у складні та важкі теми.
Партнером проєкту у сфері культури є компанія blago, яка прагне підтримувати городян у відчутті сучасного міського життя, де все доступно і під рукою. Її місія – розвивати інноваційні технології, спрямовані на поліпшення майбутнього міського середовища. Компанія blago позиціонує себе як творець міст третього покоління.
Ілько Лемко, історичний консультант вистави, описує ситуацію так:
– «Трагедія Львова полягає в тому, що камені залишились, а люди зникли. Пам’ятається цинічний радянський анекдот про нейтронну бомбу, що зруйнувала людей, але залишила будівлі цілими. Ця історія – якраз про Львів, адже Друга світова війна та московська окупація винищили або розсіяли понад 90% колишніх мешканців міста. Питання у тому, чи залишився духовний слід цих людей серед кам’яних споруд міста? Можливо, до нього нескладно доторкнутися? Ці люди ходили тими ж вулицями, жили, кохали… Мені пощастило народитися на перетині двох епох, і я з дитинства пам’ятаю легендарних львівських батярів початку ХХ століття, про яких розповідає ця непересічна вистава. У кінці 1950-х – на початку 1960-х років вони були уже старенькими, проте й досі впізнаваними у традиційних, вишуканих костюмах, капелюхах і з незмінними ціпками (лясками) в руках».
Водночас питання, чи вдалося режисерам відтворити живий образ зниклих мешканців Львова на сцені і чи згадували глядачі їх по-справжньому, лишається відкритим. Герої вистави іноді виглядають схематично, більше як символи, ніж як персоналії. Втім, виконання популярних львівських пісень – «Тілько ві Львові», «Панна Францішка», «Гуцулка Ксеня», «Знаєш, знаєш, знаєш…» – стане приємним доповненням вистави для багатьох глядачів.
Наступні покази вистави «Леополіс» заплановані на 25 та 26 червня.
Фото: Світлана Благітко.
Якщо ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
