Росія намагається використати мирні переговори, щоб отримати українські землі, які її армія так і не змогла захопити. Для цього Москва малює власну карту фронту, на якій її війська просунулися значно далі, ніж насправді. Такий висновок зробили аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) у звіті від 11 листопада, коли розібрали заяви російських посадовців після переговорів в Абу-Дабі.
Чого вимагає Москва
Кремлю мало окупованих районів Донбасу. Він хоче всі чотири області, які незаконно “приєднав” у 2022 році: Донецьку, Луганську, Запорізьку і Херсонську, а також Крим. Причому Росія вимагає віддати навіть ті міста, які досі захищають ЗСУ.
| Область | Частка території під контролем України |
|---|---|
| Луганська | 0,38% |
| Донецька | 20,12% |
| Запорізька | 24,42% |
| Херсонська | 30,11% |
11 листопада голова російської делегації в Абу-Дабі Володимир Мединський заявив, що Росія “поверне кожен клаптик” землі, яку вважає своєю. Він також повторив тезу Путіна про те, що Москва претендує на території, “де ступав російський солдат”.
В ISW звертають увагу, що таке формулювання дозволяє Кремлю претендувати навіть на місця, куди його війська колись лише заходили. Мединський також відкинув будь-які обміни територіями і пообіцяв розширювати “зону безпеки”. Аналітики вважають, що йдеться про прикордоння Сумщини та Харківщини.
Того ж дня Лавров підтвердив, що Москва досі тримається умов, які Путін висунув у червні 2024 року:
- Вивести ЗСУ з усіх чотирьох областей.
- Відмовитися від НАТО.
- “Демілітаризувати” Україну, тобто обмежити її оборону.
- Провести “денацифікацію”, яку в ISW пов’язують із бажанням поставити в Києві проросійську владу.
- Закріпити територіальні претензії Росії в будь-якій мирній угоді.
Вигадані успіхи як аргумент на переговорах
За даними ISW, в Абу-Дабі росіяни намагалися переконати американців і українців, що контролюють значно більше, ніж насправді. 10 листопада Зеленський розповів, що російські військові й розвідники запевняли, ніби вже захопили половину тієї частини Донбасу, яку насправді тримає Україна.
Наступного дня він повідомив, що американці погодилися з українською оцінкою ситуації, тож російська версія не стала основою переговорів.
Такі “перемоги” Москва оголошує не вперше. 16 жовтня міноборони РФ заявило про захоплення Добропілля та Олексієво-Дружківки, але аналітики цього не підтвердили.
Костянтинівку Путін “взяв” ще 3 липня, однак станом на 11 листопада, за даними ISW, місто повністю під контролем Росії так і не перебуває.
У вересні й жовтні росіяни кілька разів “оточували” українські підрозділи на півночі Харківщини, і підтверджень цьому теж немає. Державні медіа РФ щоразу показують карти, на яких лінія фронту намальована саме так, як заявляє Москва.
Логіка проста. Кремль постійно говорить про “реалії на землі”, які нібито має врахувати мирна угода. Якщо ці “реалії” візьмуть із російської карти, Росія зможе вимагати ще більше землі.
Аналітики також згадують ідею змінити адміністративні межі Донецької і Луганської областей, щоб Москва могла заявити, що отримала “весь Донбас”. Проте апетити Кремля цим не обмежуються. Він хоче і Запорізьку, і Херсонську області, і буферні зони біля кордону.
Що насправді відбувається на фронті
Дані ISW не підтверджують історію про безперервний російський наступ. У 2026 році ЗСУ провели кілька вдалих контрнаступів, зокрема на Лиманському, Куп’янському та Олександрівському напрямках, і звільнили понад 1000 кв. км.
У чотирьох із восьми останніх місяців Росія втратила більше території, ніж захопила. Через великі втрати в людях її наступальні можливості на деяких ділянках помітно зменшилися, а командуванню довелося перекидати резерви між напрямками.
Аналітики прогнозують, що взимку 2026-2027 років Кремль і далі звітуватиме про “нові успіхи”, хай навіть вигадані, і, ймовірно, посилить удари по енергетиці.
Розрахунок у тому, що холод послабить оборону України і підтримку Заходу. Утім, це оцінка дослідників, а не підтверджений план Росії.
На чому зупинилися переговори
Зустріч 10-11 листопада в Абу-Дабі стала першим за дев’ять місяців прямим тристороннім раундом. Прориву не сталося, але сторони попередньо домовилися про великий обмін полоненими.
Щодо територій позиції не змінилися. Україна стоїть на своїй цілісності, Росія вимагає поступок. Київ і Вашингтон хочуть залучити до переговорів Європу, а Пєсков 11 листопада заявив, що Москва такого формату поки не бачить.
12 листопада Віткофф і Кушнер зустрілися з Путіним у Москві і полетіли до Дубліна на розмову із Зеленським.
Станом на цей день немає жодних підтверджень, що Україна погодилася віддати якісь території, і жодна угода про нову лінію розмежування не підписана.
Відкритими лишаються кордони, контроль за можливим перемир’ям, гарантії безпеки і роль партнерів.
Редакторка Omega.lviv.ua. Відповідає за відбір тем і підготовку новин Львова та Західної України до публікації. Стежить, щоб кожен матеріал мав перевірене першоджерело і був викладений зрозумілою мовою.