Український інститут нацпам’яті зібрав цікаві факти про Костя Левицького, шанованого львівського адвоката й державного діяча, який народився 18 листопада 1859 року в Тисмениці і помер 12 листопада 1941 року у Львові.
Адвокат і громадський діяч
У 31 рік Кость Левицький відкрив адвокатську канцелярію у Львові та був одним із перших, хто писав скарги й подання до суду українською мовою. Його описували як елегантного дипломата з гарними манерами, який користувався повагою за професіоналізм.
Левицький був редактором правничого журналу «Часопис правнича», багаторічним президентом Товариства українських правників у Львові, членом правління «Просвіти» та Наукового товариства імені Тараса Шевченка.
Кооперація, банки та страхування
Він співзаснував перший український кооператив «Народна торгівля» і допоміг започаткувати страхову компанію «Дністер», розробивши проєкт статуту товариства. Левицький також був засновником і директором «Крайового союзу кредитового» - головної фінансової інституції для кооперації в Галичині.
Про діяльність страхового товариства Павло Артимишин, кандидат історичних наук, дослідник ІУ ім. Крип’якевича та проєкту «Локальна історія», зазначив: «Спочатку товариство займалось страховими випадками, пов’язаними лише з пожежами. Пізніше переорієнтувало свою діяльність на різні випадки: це й хвороба поголів’я худоби, повені…»
Політична діяльність і роль у державотворенні
У 1899 році Левицький співзаснував Українську національно-демократичну партію, був президентом Народного комітету УНДП, депутатом австрійського парламенту та галицького крайового сейму. Під час Першої світової війни очолював Головну українську раду у Львові, а згодом і Загальну українську раду.
У 1916 році Левицький був одним із співорганізаторів похорону Івана Франка і виголосив промову: «Праця, наука і борба - отсе життєва трильоґія Франка, яку полишив у заповітї для грядучих, а яка має принести воскресеннє України», - сказав тоді Левицький.
Наприкінці Австро-Угорщини він очолив галицьку делегацію Української Національної Ради; 1 листопада 1918 року Рада перебрала на себе всю повноту влади на західноукраїнських землях, а Левицький став головою Державного секретаріату. Він започаткував діяльність уряду такими словами: «Ми свідомі цього обов’язку, який прийняли серед граду куль і незвичайно важливих обставин. Вступаючи в уряд, уважаємо за відповідне зазначити, що стоїмо на демократичнім принципі. Ми вийшли з народу і для народу буде присвячена наша праця».
Еміграція, арешт і останні роки
Уряд Левицького діяв два місяці; після окупації Галичини він переїхав до Відня і був уповноваженим з питань преси і пропаганди, а з 1921 року - уповноваженим закордонних справ ЗУНР. Повернувшись в Україну в 1924 році, займався науковою та громадською діяльністю.
З приходом більшовиків у 1939 році його заарештували, і Кость Левицький став політичним в’язнем НКВС на 20 місяців; арешт відбувався також у Москві, йому на той час було 80 років. Навесні 1941 року його звільнили, він повернувся до Львова, був одним із ініціаторів та першим головою Української національної ради у Львові, а помер 12 листопада 1941 року і похований на Янівському кладовищі.
Журналістка Omega.lviv.ua. Висвітлює новини областей Західної України - Волині, Рівненщини, Тернопільщини, Прикарпаття, Закарпаття та Буковини. Стежить за рішеннями місцевої влади, економікою регіонів і подіями, про які варто знати мешканцям.