Під час урочистого відкриття Олімпійських ігор потужні оплески пролунили на честь команд з Фолклендських островів, які нещодавно опинилися в центрі уваги після перемоги Аргентини над Англією у півфіналі чемпіонату світу з футболу. Ще одна хвиля захоплення з’явилася, коли команда Самоа вийшла на арену та виконала традиційний хака перед почесними гостями у Королівській ложі.
Проте найбільше захоплення викликав вихід збірної Шотландії – останньої, яка з’явилася на арену в білих сорочках і кілтах, піднімаючи в залі багатьох вболівальників із місць. Наступним визначним моментом стала поява великої репрезентації Лох-Несського чудовиська. Опісля, під акомпанемент волинщиків та барабанщиків, лунала енергійна версія національного гімну «Flower of Scotland».
Далі у програмі вечора були театралізовані виступи – шоу, презентоване як «листе кохання до Глазго та Співдружності». Воно розпочалося виступом шотландського співака фолк і кантрі Натана Еванса, а також танцями під копією знаменитого годинника на центральному вокзалі Глазго. Відома фраза «зустріньмося під годинником» має глибоке значення для місцевих жителів.
Також ноти позитиву додав співак Каллум Бітті, виконавши диско-хіт 1970-х «Yes Sir, I Can Boogie» гурту Baccara – пісню, яка за останній час стала неофіційним гімном збірної Шотландії. Виступ змусив шотландських спортсменів ритмічно рухатися прямо на своїх місцях.
Церемонія, що проходила у приміщенні перед приблизно 10 тисячами глядачів, виявилася більш камерною порівняно з відкриттям Ігор 2014 року, яке зібрало на стадіоні Celtic Park близько 40 тисяч вболівальників.
Варто зазначити, що після відмови австралійського штату Вікторія від проведення змагань у 2023 році, багато хто сумнівався у можливості їхнього проведення. Проте Глазго оперативно взяв на себе організацію турніру, не допустивши зриву заходу.
Окремі особливості цієї події:
1. У порівнянні з 2014 роком, програма змагань була скорочена на вісім видів спорту через обмежені терміни підготовки.
2. Використовуються оновлені та переобладнані спортивні арени, які вже слугували 12 років тому.
3. Президент Співдружності спорту Дональд Рукайре, одягнений у тартанову кілу у кольорах своєї рідної Уганди, підкреслив, що ця подія стала можливою завдяки «надзвичайній спадщині 2014 року та місту, яке знову зустрічає нас із теплим серцем і відкритими обіймами».
