Колишній тренер «Вулверхемптона» Нуну Ешпіріту Санту, який спочатку взяв Діогу Жоту в оренду, а згодом підписав контракт із клубом на постійній основі, поділився своїми враженнями з BBC Sport. Він відзначив, що Жота, коли приїхав до «Вовків», був молодим хлопцем, однак дуже особливим — теплим, скромним і цілеспрямованим, готовим віддячити довірою і стараннями тим, хто вірив у нього. Як і будь-якому футболісту, йому було важко на початку, адже Чемпіоншип — це надзвичайно складний турнір, особливо для гравця, який приїхав з-за кордону. Проте саме ця складність допомогла сформувати Діогу як професійного футболіста.
Тренер наголосив:
– Жота ніколи не здавався і не давав собі впасти у відчай, навіть коли щось ішло не за планом.
– Хоч це й звучить банально, але це чиста правда — Діогу був улюбленцем абсолютно всіх: членів клубу, одноклубників у роздягальні, а також персоналу.
– Навіть зараз важко згадувати про нього без смутку, адже це була надзвичайна особистість, і його надзвичайно бракує всім.
Колишній захисник «Вулверхемптона» Конор Куді, який здобув з Жотою титул Чемпіоншипу у 2018 році, також поділився спогадами з BBC Sport. Він відзначив, що найбільше запам’яталось не лише виграші та голи, а саме ту дружбу, яку Діогу будував у роздягальні. За словами Куді, Жота був неймовірною людиною з феноменальною чесністю і скромністю, і саме такою людиною він залишиться в пам’яті назавжди.
Особливі риси Діогу, які підкреслив Куді:
1. Ідеальний товариш по команді, який поєднував професіоналізм із людяністю.
2. Спортивна відданість і конкурентний характер, які виокремлювали його серед інших з моменту прибуття до «Вулверхемптона».
3. Бажання вигравати навіть у дрібницях, наприклад, в настільному тенісі.
4. Культурний вплив разом із іншими португальськими гравцями, які формували нову атмосферу в клубі — Жота був ініціатором цього процесу.
5. Надзвичайна сила і наполегливість, які окреслювали його як «справжнього бійця».
Куді зізнається, що ще до особистого знайомства захоплювався Жотою та Рубеном Невешем, які прийшли до Чемпіоншипу з португальського «Порту» — для них це був значний крок. Їхнє прибуття значно вплинуло на особистий і футбольний розвиток Куді, та й усіх, хто перебував тоді в роздягальні.
Спогади про адаптацію Жоти до Чемпіоншипу Куді описує так:
– Спершу він сумнівався, чи розуміє Діогу, наскільки складним є цей турнір, адже багато хто помилково вважає другий дивізіон легким.
– Проте Жота швидко показав себе як професіонал і людина, яка серйозно налаштована до справи.
– Особливо цю відданість було видно після того, як команда у дебютному сезоні успішно підвищилась у класі.
Куді також підкреслив, що Жота разом із іншими португальськими футболістами активно інтегрувався у колектив, організовував заходи поза полем, прагнув єдності всіх гравців.
Окремо він згадав один із яскравих моментів кар’єри Діогу — гол у чвертьфіналі Кубка Англії проти «Манчестер Юнайтед», який вирішував вихід до фіналу на «Вемблі». Тоді Жота почав контратаку з середини поля, обікрав Лукаша Шоу, потім перевів м’яч на ліву ногу й влучно пробив у ближню штангу. Цей гол ілюструє бійцівськість і унікальні здібності гравця.
Переїзд Жоти до «Ліверпуля» викликав у Куді особливу радість, хоча спершу й здивував: Діогу ніколи не пропускав матчі, тому його відсутність викликала підозри серед одноклубників. Коли стало відомо про трансфер, хоч і огорнуло сум’яттям, усі розуміли, що це величезна можливість для футболіста та велику честь.
При поверненні Жоти на тренування у «Вулверхемптоні» команда навіть зробила спільне фото, яке символізувало визнання його внеску. Куді підкреслив:
– Якби довелося обирати клуб, який найкраще підходить Діогу, це був би «Ліверпуль», який він полюбив поряд із «Вулверхемптоном».
– Обидва клуби отримали від нього максимальну віддачу.
Він назвав честь для себе мати можливість грати у одній команді з таким гравцем, як Діогу Жота.
