Відомий тренер Джонс, який зіграв ключову роль у виклику Еліуда Кіпчоге щодо марафону менше ніж за дві години у 2019 році, наголошує, що наукова база в цій галузі залишається відсталеною. За його словами, наразі немає стільки надійних доказів, як для коротших дистанцій, які досліджувалися протягом тривалого часу досить детально.
Цю точку зору підтримує Доктор Річард Берден, співкерівник напрямку здоров’я та результативності жіночих спортсменок у Британському інституті спорту. Він вважає, що потрібно зібрати значно більше інформації, перш ніж робити остаточні висновки. Доктор Берден наголошує, що, хоч наразі можна здогадуватися, що існують деякі фізіологічні адаптації, які виявляються частіше у жінок і є сприятливими для ультрамарафонських забігів, ці явища потребують більш ґрунтовного вивчення та додаткових досліджень.
Фізіологія, втім, лише частково пояснює ситуацію. Реалії ультра-витривалих змагань — багатоденні події, нестача сну, екстремальні умови місцевості — роблять процес руху до фінішу водночас і фізичним, і ментальним випробуванням.
Саме в цій сфері, як вважає Софі Вудс, жінки мають перевагу:
– Успіх визначається не швидкістю на старті,
– Важливою є підготовка,
– І, головне, сила духу, здатність продовжувати, незважаючи на труднощі.
Під час своєї рекордної пробіжки за маршрутом Via Alpina новозеландська спортсменка зіткнулася з багатьма несподіванками — від пожеж, що подовжили та ускладнили маршрут, до навали кінських мух. Попри втому й емоційний відчай, вона не могла зупинитися, бо тоді її почали кусати комахи.
За словами Софі Вудс, жінки відзначаються видатною здатністю адаптуватися, продовжувати рух і триматися до фінішу.
Подібну думку висловлює Інгвільд Каспорсен — перша жінка, яка двічі перемогла у престижних змаганнях Ultra-Trail Mont Blanc CCC в Альпах минулого місяця. Вона вважає, що її перемога стала можливою завдяки “ментальній грі”, яку вона відпрацьовує під час тренувань. Крім того, Інгвільд поєднує професію лікаря загальної практики з роллю професійної бігунки.
Вона також зазначає, що спільнота жінок-ультрамарафонок відзначається унікальним духом взаємної підтримки:
– Жінки-конкурентки мотивують одна одну,
– Надихають і підштовхують до кращих результатів,
– Спортивні подіуми демонструють, наскільки тісно і разом вони змагаються.
Це створює особливу атмосферу, якою Інгвільд дуже пишається.
Чи можна пояснити, чому жінки, можливо, є більш витривалими? Спортивний дієтолог Рене МакГрегор, яка спеціалізується на харчуванні спортсменок і гормональному здоров’ї, вважає, що відповідь криється в особливостях жіночого організму.
За її словами, з моменту настання статевої зрілості жінки мають справу з коливаннями гормональної системи, що є невід’ємною частиною їхнього життя. Це можна розглядати як ще одну форму витривалості, і саме з цього, на думку МакГрегор, походить значна частина жіночої стійкості.
Рене, яка також є ультрабігунами, відзначає дослідження, які свідчать, що жінки у дистанційних забігах частіше дотримуються дисциплінованої та рівномірної стратегії темпу, використовуючи те, що вона називає “мізковим банком жінки”.
Вона додає, що жінки не починають такі змагання без ретельного планування та запасних варіантів:
– Якщо жінка пережила вагітність і боролася з нудотою,
– Якщо мала дитину і стикалася із нестачею сну,
– Якщо пройшла через лікування безпліддя і необхідність долати дискомфорт,
то вона знає, що може впоратися з труднощами. Саме це усвідомлення — “я зможу це подолати, я знайду рішення” — є важливою складовою жіночої стійкості.
