Історія кам’яниці за адресою Вірменська, 17 нараховує близько 550 років та є свідченням багатовікової міської історії Львова. Під шарами побілки, у замурованих нішах і навіть у дерев’яних балках цієї кам’яниці знайшли численні сліди минулих часів, що охоплюють понад півтисячоліття. Тут збереглися готичні елементи XV століття, кахлі з портретом короля, розписи в стилі ренесанс, вірменські написи і особисті речі людей, які переховувалися у будинку під час двох світових воєн.
Редакція Omega відвідала цю кам’яницю, яка наразі проходить реставраційні роботи, і розповідає детальніше про її багату історію і захопливі археологічні знахідки. Екскурсію в межах Днів європейської спадщини провів власник будинку, один із засновників девелоперського бюро «Будинки та люди» — Олексій Курилишин.
### Архітектурно-історичний ребус
Зовнішній вигляд двоповерхової кам’яниці, розташованої поряд із легендарною кав’ярнею «Вірменка», доволі скромний. Фасад майже позбавлений оздоблення, крім привабливого кованого балкона. Уже п’ять років будівля закрита риштуванням, оскільки проходить масштабна реконструкція.
Під час робіт фахівці зберігають автентичні архітектурні елементи, вивчають історію будинку і роблять сенсаційні відкриття. Виявлено не лише ренесансні оздоби, а й готичні фрагменти. Кам’яниця XVII століття стоїть на середньовічних підвалах, які датуються XV століттям, де починаються найдивовижніші знахідки.
Протягом свого існування будинок пройшов близько десяти етапів перебудови та реконструкцій. Під час них частину матеріалів використовували повторно, інші залишалися або викидалися, створюючи своєрідні будівельні «смітники», які нині слугують цінним джерелом для дослідників архітектури.
### Ренесансна кам’яниця на готичних підвалах
За висновком головного дослідника, доктора архітектури Олега Рибчинського, будинок виник не пізніше XV століття. Тоді це був одноповерховий будинок з високим дахом і двома вікнами на фасаді. Поруч розташовувався провулок, який веде до сучасної вулиці Лесі Українки, раніше відомої як Нижня Вірменська.
З будинку XV століття вдалося зберегти кам’яні портали, основи нервюрного склепіння і залишки системи опалення — гіпокаусту. Ця унікальна система, відома ще з часів давніх єгиптян і римлян, нагрівала приміщення за допомогою тепла, яке проходило через спеціальні вентиляційні канали. Тут збереглись пічні споруди, отвори вентиляційних каналів XV століття для підняття теплого повітря на верхні поверхи та частина підлогової плитки.
Одним із унікальних артефактів є обгоріла дерев’яна балка, що знаходиться у стіні. Ймовірно, вона пов’язана з пожежою 1527 року, коли майже вся частина Львова вигоріла. Ця балка слугує своєрідним свідком історичних подій і символічно завершує епоху готичної архітектури, попереджуючи про настання доби Ренесансу.
### Кахлі з портретом монарха
Під час досліджень у кам’яниці підняли печі з кахлів, датовані XV–XVIII століттями. Олег Рибчинський зазначає, що в археологічному музеї у Вавелі зберігається аналогічна кахля, що свідчить про те, що виготовляли їх або за однією формою, або у тому ж майстерні, де створювали плитки для печей Вавельського замку.
Одне з кахлів прикрашене зображенням портрета короля Сигізмунда І Старого, що дає підстави вважати, що будинок у XVI столітті міг відігравати якусь державну роль і бути пов’язаний з людьми, наближеними до влади або управління.
### Родина заможних вірменських купців
У 1638 році кам’яницю викупила вірменська родина купців Еміновичів, яка походила із території сучасної Туреччини. Це були заможні торговці, які здійснювали торгівлю з країнами Сходу.
Глава родини, Мурад Емінович, був серед львів’ян, які збирали кошти для війська Богдана Хмельницького. Його син, Стефан, займався майновими справами короля Яна Собеського та був управителем замку. За ці заслуги родина отримала шляхетський титул.
### Замуровані вікна і підпис майстра
У XVII столітті будівлю значно перебудували та розширили. Вікна на бічному фасаді, які раніше функціонували повноцінно, пізніше заклали, перетворивши їх на замуровані ніші — це було викликано щільною забудовою центральної частини міста.
Історія вікон у цій кам’яниці є справжнім архітектурним квестом: їх неодноразово змінювали за площею, формою, стилем і функцією. Один із найстаріших дверних порталів має ґмерк — вирізьблений знак або підпис майстра.
Сучасний вхід у будинок розміщений під бочковим склепінням XVII століття, де у стіні відкрили замуроване віконце, можливо, використовуване для торгівлі вірменськими купцями. На декілька метрів вище знаходиться готичний портал, датований 1470–1480 роками.
### Розписи з панорамами Львова
На першому поверсі більша частина розписів втрачена через покриття стін цементом у пізнішій добі. Однак у закритій ніші виявили поліхромні розписи, які, ймовірно, належать періоду пізньої готики або початку Ренесансу.
На другому поверсі збереглися фрагменти ренесансних і більш пізніх стінописів. В одній з кімнат над дверима зображено місто з вартовим на вежі із мушкетом, а над іншими — ставок із човнами. Тут також присутні сюжетні та декоративні розписи XVIII–XIX століть.
### Балки із вірменськими написами і благословенням
На стелі другого поверху під побілкою було виявлено розписи з розетою, а під ними — старі дерев’яні балки. Щоб зберегти розписи і конструкції, фахівці реставраційної майстерні Karp Restorer зробили трансфер розпису на спеціальну площину для подальшого огляду.
Дерев’яні балки законсервували і залишили відкритими. У них знайшли металеві наконечники стріл, що свідчить про розваги XVII століття, коли стріляли по стелі.
Для збереження балок підлогу на горищі розібрали, очистили середину, заповнили спеціальною сумішшю і законсервували зовні. Зараз балки не несуть конструктивного навантаження.
Центральною опорою є поперечна 10-метрова балка зі смереки, на якій викарбовані вірменські написи, ще не розшифровані. Пізніше там додали символ родини Еміновичів, дату 1654 рік, а також латинський напис із благословенням: “BENEDIK DOMINE … HABITATIONEM ISTAM”.
Пізніші стелі закрили ці давні конструкції, водночас зберігши фриз із меандрами.
### Русалка на кам’яній колоні
У тій же кімнаті знаходиться розкішна колона, датована 1635–1640 роками, яку колись замурували. Після відкриття на ній виявили різьблення двохвостої русалки Мелюзіни — міфологічного образу духа прісної води, відомого сьогодні як символ компанії Starbucks.
Різьблення прикрашене також гронами винограду, птахами і квітами — символами достатку. В цій кімнаті також відновили автентичну підлогу XVII століття, виконану з модринових щитів, обрамлених дубом.
### Таємниці мешканців кам’яниці
Особливо цікава історія людей, що мешкали в цій будівлі протягом її 500-річної історії. Після Еміновичів у XVIII столітті будинок належав вірменському єпископу Якубу Стефану Августиновичу. Потім власником став королівський ловчий, який значно перебудував будинок у стилі бароко, що було тоді модно.
На горищній балці знайшли два заховані значки січових стрільців, загорнуті у газету 1916 року. За припущеннями дослідників, їх сховали під час пацифікації, коли відбувалися облави.
Під час реставрації також виявили посуд у одній із замурованих ніш підвалів. Виявилося, що тут під час Другої світової війни переховувалася єврейська сім’я Бакфайнів, що раніше жила на другому поверсі будинку. З п’яти членів родини — двох батьків, дитини, дідуся та бабусі — Голокост пережили лише жінки і дворічний хлопчик Север, який нині живе в Ізраїлі.
Останні мешканці проживали у будинку до 2020 року. Коли нинішні власники придбали кам’яницю, вона була розділена на сім квартир.
«Спочатку ми не знали, що робитимемо з будинком — думали про кав’ярню чи ресторан. Але дослідження виявили безцінні історичні артефакти, про які досі не було відомо ні Львову, ні історикам», — розповідає Олексій Курилишин.
### Майбутня місія будівлі
Найбільшим викликом для власників зараз є визначення нової функціональності будинку, щоб повною мірою розкрити його потенціал.
Вони ставлять перед собою завдання зберегти всі історичні шари будівлі, представляючи її багатошарову історію — 550 років її існування. Кожен знайдений архітектурний елемент буде залишений на видимому місці, аби глядач міг уявити, яким чином будинок виглядав в різні історичні епохи.
Для візуалізації інтер’єрної моди різних періодів планується створення цифрових моделей, а також видання книги, присвяченої історії кам’яниці.
Оновлений простір будинку планують відкрити наприкінці весни — на початку літа 2027 року.
