Історія, як відомо, має дві сторони, і Луї ван Гал був запрошений поділитися своїми думками у відповідь на заяви Анхеля ді Марії.
По-перше, колишній головний тренер збірної Нідерландів, якого поважають у футбольному світі, підкреслив, що сам він не ініціював підписання аргентинського футболіста. Це було рішення клубу, яке, на його думку, виявилося помилковим.
По-друге, Ван Гал – це структурований наставник із чітким баченн ям гри, який надає кожному гравцю певну роль та доручення, які він повинен виконувати на полі. Він стверджує, що експериментував із Ді Марією на різних позиціях, але так і не зміг знайти той формат, у якому футболіст був би результативним.
Водночас критика ді Марії звучить досить гостро і особисто:
– “Як я вже казав, я розпочав дуже добре. Все було ідеально.”
– “Раптом почалися численні наради, присвячені помилкам, які я допускав на полі.”
– “Він ніколи не підкреслював моїх позитивних сторін, тільки постійно вказував на мінуси.”
– “Зрештою, я втомився від такого ставлення.”
– “Життя там було зовсім іншим: рано наступала темрява, а холод тільки посилювався.”
– “Все йшло шкереберть, зокрема, був також злом у моєму будинку.”
– “Коли все це накопичується – відсутність ігрової практики, проблеми в клубі, – це серйозно впливає на психіку.”
– “Воно змусило мене втратити бажання бути там.”
– “У Парижі мене теж обікрали, але я залишався там ще два-три роки, бо життя там було комфортним.”
– “У Манчестері ж ситуація лише погіршувалась. Я вирішив поставити на перше місце сім’ю і саме тому залишив клуб.”
Також дружина Анхеля, Хорхеліна Кардозо, висловила своє невдоволення життям у Манчестері. У 2022 році в інтерв’ю виданню Daily Mail вона зізналася:
– “Мені це зовсім не подобалося. Люди здаються дивними. Ти ходиш по місту і не знаєш, чи не нападають на тебе.”
– “Їжа була огидною.”
– “Жінки виглядають, наче порцелянові фігурки.”
– “Анхель та я жили у Мадриді, у найкращої команди світу, де була чудова їжа, ідеальна погода – все було прекрасно.”
– “А потім надійшла пропозиція від «Манчестер Юнайтед».”
– “Я казала йому: ‘Ні, ні та ні’, але він наполягав, мовляв, ми станемо фінансово більш захищеними і мусимо їхати.”
– “Ми сварилися через це. Я не виню його за переїзд, але це було жахливо.”
– “Я просто сказала: ‘Коханий, я хочу покінчити з собою, бо о другій годині дня тут темрява.'”
Ця історія ілюструє не лише футболістський досвід, а й культуру, сімейні виклики і складнощі адаптації у новому середовищі для Анхеля ді Марії і його близьких.
