Чемпіонат Європи 1996 року став першою континентальною першістю після розпаду Чехословаччини, що утворила нові держави — Чеську Республіку та Словаччину. Попри це, ніхто не очікував значного впливу від чеської збірної на турнірі, навіть самі гравці не вірили у великі успіхи.
Гравці збірної виступали в основному у внутрішній лізі та були явними аутсайдерами. Деякі з них уже планували відпустки після групового етапу, де їм належало зустрітися з командами Німеччини, Італії та Росії. Наприклад, Володимир Шміцер був навіть запланований на весілля в цей період.
Півзахисник Патрик Бергер розповідав, що його колега по Боруссії Дортмунд, захисник Юрген Кольлер, навіть не знав про участь чехів у Євро. Навпаки, він грав у складі Німеччини. За словами Бергера, Кольлер питав його про плани на літо, чекаючи, що той просто буде дивитися матчі. Коли ж Бергер сказав, що збірна Чехії гратиме проти Німеччини у першому матчі групи, а потім — у фіналі, Кольлер лише сміявся.
У стартовому поєдинку на Олд Траффорд чехи програли німцям з рахунком 0:2, але наступний матч виграли у Італії 2:1 на Енфілді. Потім, завдяки пізньому голу Шміцера в нічиїй 3:3 проти Росії, а також нічийному результату 0:0 між Італією та Німеччиною, Чехія пройшла далі. Бергер згадував, що команди спочатку не знали офіційного результату, і лише після фінального свистка стало зрозуміло, що вони виходять у чвертьфінал.
У чвертьфіналі відбувся один із найяскравіших моментів у історії чемпіонатів Європи — Карел Поборський виконав ефектний удар через ворота, перекинувши м’яч через Вітора Баїя з краю штрафного майданчика, чим приніс перемогу Чехії над Португалією 1:0 на стадіоні Віла Парк.
У півфіналі проти Франції, який проходив на Олд Траффорд, команди зіграли внічию 0:0, а чехи виграли серію післяматчевих пенальті з рахунком 6:5. Серед виконавців пенальті були майбутній володар «Золотого м’яча» Павел Недвед, Бергер і сам Поборський, який через декілька тижнів перейшов у Манчестер Юнайтед і повернувся на той самий стадіон як новачок клубу.
Патрик Бергер щиро признавався, що ніхто насправді не хоче бити пенальті в серії післяматчевих ударів. Він зазначив: «Якщо хтось каже інакше — він бреше». Зі свого боку, команда не могла повірити в те, що здолала Францію. «Ми жили мрією», — зазначив Бергер. Для всієї країни це було неймовірним враженням, справжнім дивом — дістатися до фіналу.
За два дні до фінальної гри Шміцер повернувся до Праги, щоб одружитися. Тисячі вболівальників вийшли у центр міста святкувати цю подію, проте йому довелося того самого дня повернутися назад до Англії.
Фінальний матч проти Німеччини, який пройшов на стадіоні Вемблі, розпочався з переваги чехів. На 59-й хвилині Бергер забив пенальті, хоча зазвичай він не був основним виконавцем, але ніхто інший не хотів брати на себе відповідальність. Його думка була проста: «Вдарити по м’ячу максимально сильно і точно».
Однак поразка була неминучою — через 14 хвилин після голу Бергера Олівер Біргофф вирівняв рахунок, а згодом забив перший в історії великих турнірів «золотий гол», який приніс Німеччині перемогу.
Бергер підсумував: «Це просто не було нашою долею». Хоч він мріяв стати чемпіоном Європи, срібна медаль для них означала дуже багато, відкриваючи нові можливості. Вона відчинила двері як для їх покоління, так і для наступних. Завдяки Євро-96, що проходив у Англії, Бергера помітили скаути «Ліверпуля». У столиці Чехії влаштували величезне святкування за участі 100 тисяч вболівальників. Для них навіть срібло почуттів виглядало як справжня перемога на турнірі.
