На Янівському кладовищі у Львові завершено реставрацію могил двох військових Української галицької армії. Одне з поховань все ще містило табличку з іменем загиблого, однак було занедбане та заросле бур’янами, інше ж взагалі вважалося загубленим. Благодійний фонд Pro Memoria («Про пам’ять») упорядкував місця поховання старшини УГА Йони Ничика та поручника УГА Володимира Букшованого — брата відомого отамана УГА Осипа Букшованого. Про цю відновлювальну роботу розповів голова фонду та некрополіст Ігор Мончук.
З його слів, на Зелені свята біля Янівського цвинтаря відбулася фотовиставка, присвячена впорядкуванню могил. Під час заходу до нього підійшла сімейна пара, яка повідомила, що неподалік знаходиться поховання, де вже давно ніхто не бував. Це місце було важливе для них, оскільки поруч спочивають їхні предки. Звернувшись до фонду, вони допомогли виявити могилу старшини УГА Йони Ничика. Хоча табличка з іменем загиблого все ще збереглася, сама могила перебувала у занедбаному стані, вкритому листям та плющем.
До символічного Дня Незалежності України вдалося повністю впорядкувати це місце поховання борця за українську державність: замінено старий зіпсований хрест та відновлено інскрипційну табличку. За словами Ігоря Мончука, у подальшому на могилі планують висадити квіти. Встановлення пам’ятника залежатиме від можливостей фонду, адже всі роботи фінансуються за рахунок добровільних внесків. Небайдужі можуть підтримати фонд фінансово.
Волонтери фонду, історики Петро Гуцал і Андрій Бойда, встановили, що Йона Ничик народився 10 серпня 1884 року в селі Дарахів на Тернопільщині. Освіту здобув у українській гімназії Тернополя, а згодом вивчав право у Львівському університеті. Під час Першої світової війни був мобілізований до австро-угорської армії, де отримав військове звання хорунжого.
Після завершення війни Йона Ничик продовжив боротьбу за незалежність України в лавах Української галицької армії. Воював з грудня 1918 року, а з 1 березня 1919-го став четарем Золочівської окружної військової команди. Після воєнних дій проживав на Знесінні. Помер у 55-річному віці в перший місяць радянської окупації Львова.
Також було відновлено могилу поручника УГА Володимира Букшованого, присвячену 135-річчю з дня його народження. Він був братом сотника Українських січових стрільців та отамана УГА Осипа Букшованого. Володимир командував трьома похідними куренями 24-го піхотного полку Української галицької армії.
Володимир Букшований помер у 1931 році. Його могила на Янівському цвинтарі була зникла ще в 1970-х роках. Завдяки зусиллям Ігоря Мончука у співпраці з Муніципальною обрядовою службою Львова вдалось відшукати місце поховання, де до дати народження 18 серпня встановили хрест і табличку.
Історик Андрій Бойда відзначає, що Володимир Букшований був героєм оборони Львова під час польсько-української війни 1918–1919 років та боїв за Судову Вишню. Народився він 18 серпня 1891 року в селі Пістинь. Після закінчення гімназії навчався у кадетській школі у Львові.
У 1914 році його брат Осип долучився до створення Легіону Українських січових стрільців, а Володимир проходив службу в 24-му галицько-буковинському піхотному полку «Барон Куммер». Полк брав участь у боях за Галичину та на італійському фронті. Володимир здобув звання файнріха (хорунжого), а пізніше — лейтенанта.
У листопаді 1918 року він став одним із засновників перших військових підрозділів Галицької армії. Командував 3-м похідним куренем, сформованим із вояків колишнього австро-угорського піхотного полку. Цей підрозділ активно брав участь у грудневому наступі українських військ на Львів, зокрема в боях біля Персенківки-Зубри. Курінь Букшованого захопив Персенківку, після чого українські війська зайняли Сихів і Погулянку, а також вели бої в районі Сокільників. Впродовж п’яти місяців цей підрозділ утримував позиції на львівському напрямку.
Навесні 1919 року курінь Володимира Букшованого також відзначився в боях поблизу Судової Вишні. За свідченнями Романа Купчинського, незважаючи на брак амуніції й складні умови, Букшований організував оборону позицій у селі поблизу Судової Вишні. Використовуючи болотисту місцевість, вдало відбив дев’ять наступів польських військ. В останніх двох атаках українські воїни оборонялися багнетами через відсутність набоїв. Після цього підрозділ брав участь у подальших бойових діях УГА, зокрема під час зимового наступу української армії на схід.
Надалі Володимира Букшованого було заарештовано, він перебував у в’язницях Золочева та Львова. З середини 1920-х років мешкав у Львові. Несподівано помер у 39 років від ускладнень грипу 1 січня 1931 року.
За словами Ігоря Мончука, Володимир Букшований крім військової діяльності був також музикантом. У 1920–1930-х роках він грав в оркестрі Львівської опери та театральній трупі Йосипа Стадника. Виступав як контрабасист і співпрацював із композитором Ярославом Барничем.
Керівник благодійного фонду Pro Memoria Ігор Мончук звертається до всіх небайдужих із закликом підтримувати ініціативи фонду, адже вже незабаром планується відновлення інших забутих могил українських захисників. «Ми продовжуватимемо працювати, тому просимо підписуватися на сторінку фонду та долучатися фінансово. Ваша допомога є надзвичайно важливою для знаходження та оновлення забутих поховань», — наголошує він.
