Зводити сучасний вибір футболістів лише до політичних мотивів – означає не помітити істотної суті питання. Для багатьох гравців із подвійним громадянством рішення про національну збірну завжди було глибоко особистим і формувалося під впливом сімейних зв’язків, культурних традицій та можливостей, не менше ніж паспортів чи суспільних дискусій.
Проте взаємини між футбольними федераціями Нідерландів та Марокко зазнали фундаментальних змін, масштаб яких заслуговує на особливу увагу. Майже кожен четвертий учасник чемпіонату світу 2026 року народився поза межами країни, яку представляє. У восьми з 48 збірних турніру кількість гравців, що народилися за кордоном, дорівнює або перевищує число місцевих футболістів, що чітко ілюструє, як сучасний міжнародний футбол усе більше відображає тенденції міграції.
Однією з таких змін найбільш яскраво займає місце збірна Марокко:
- Гравці: 19 з 26 футболістів у складі Мохамеда Овахбі народилися за межами країни.
- Історичний момент: Під час жеребкування групового етапу проти Бразилії Марокко стало першою збірною в історії чемпіонатів світу, яка виставила стартовий склад із гравців, усі з яких народилися за кордоном.
Це не випадковість чи демографічний збіг. Понад десять років тому Королівська футбольна федерація Марокко розпочала активні інвестиції у виявлення талантів із подвійним громадянством по всій Європі. Скаути працювали у Франції, Бельгії, Іспанії та Нідерландах, завданням яких було не лише моніторинг перспективної молоді, а й встановлення тісних зв’язків із гравцями та їх сім’ями задовго до того, як потенційно з’являлася можливість виклику до збірної.
Колишній технічний директор марокканської команди Пім Вербек підкреслював, що процес рекрутингу торкається не лише футболістів, а й їхніх родин, які, за його словами, часто відіграють не меншу роль, ніж сама гра, у виборі національної команди.
Ця стратегія докорінно змінила міжнародний рівень Марокко:
- На чемпіонаті світу 2018 року п’ять гравців збірної народилися в Нідерландах.
- Чотири роки потому, коли Марокко стала першою африканською командою, яка дісталася півфіналу чемпіонату світу, у складі на той момент було вже 14 футболістів, що народилися за межами країни.
Зміни зазвичай відбуваються поступово. У роки, що настали після появи Буссатти, окремі гравці, зокрема Халід Булахруз і Ібрагім Афеллай, все ще вибирали Нідерланди – їх приваблювала перспектива виступати за одну з традиційних футбольних сил на світовій арені. Водночас Марокко згодом поступово трансформувало свою тактику, встановлюючи міцні зв’язки з футболістами з подвійним громадянством задовго до того, як ті отримували виклики до основної збірної.
Таким чином, сучасний міжнародний футбол демонструє все більш абстрактні кордони, віддзеркалюючи динаміку глобальної міграції, культурні зв’язки та стратегічні кроки федерацій у пошуку й утриманні талантів за межами національних рубежів.
