Під час третього раунду Відкритого чемпіонату США з гольфу лідерство впевнено утримав Віндхем Кларк із США, який виступає на результаті -7. Йому впритул наблизилися з показником -1 кілька гравців: американці Скотті Шеффлер, Сахіт Тіґала, Сем Стівенс, а також Томас Кім із Південної Кореї.
Серед інших учасників турніру розподіл позицій наступний:
– Нейтральний рівень (пар): Ксандер Шоффелі (США);
– +1: Томмі Флітууд (Англія), Коллін Морікахва (США), Метт Фітцпатрик (Англія);
– +2: Анді Фітцпатрик (Англія);
– +3: Рорі МакІлрой (Північна Ірландія), Джеймс Перрі (Англія), Едді Рай (Англія);
– +4: Джастін Роуз (Англія), Том Хаттон (Англія);
– +7: Роберт Макінтайр (Шотландія).
Цей третій раунд відзначився тим, що багато претендентів на перемогу намагалися наблизитися до вершини, але зрештою поступилися. Віндхем Кларк, навпаки, продемонстрував стабільність і твердість, ще більше закріпивши свої позиції як головного претендента на другий титул на Відкритому чемпіонаті США. Американець, 32 роки, збільшив свою перевагу з чотирьох до шести ударів, наблизившись до статусу першого переможця, який очолював турнір з початку і до кінця змагань, починаючи з Мартіна Каймера у 2014 році.
Удари Віндхема були зразковими в умілій грі на складних ділянках поля Shinnecock Hills: він закінчив раунд із парою 70 ударів, що надало йому значну перевагу на підході до фінального раунду в неділю.
До учасників із результатом -1 належать:
– Сахіт Тіґала,
– Томас Кім,
– Сем Стівенс,
– Скотті Шеффлер.
Особливої уваги заслуговує саме останній, адже він вважається серйозною загрозою для Кларка у спробі повторити тріумф на турнірі в Лос-Анджелесському Кантрі Клубі у 2023 році.
Далі, на відстані одного удару позаду з майже втраченими шансами на титул перебувають американці Сем Бернс і Ксандер Шоффелі, а також Коллін Морікахва та англійські гольфісти Томмі Флітууд і Метт Фітцпатрик зі значенням +1.
Проте найбільше турбує лідера присутність чинного першого номера світового рейтингу, Скотті Шеффлера. Незважаючи на це, історія нагадує, що з 1934 року, початку проведення Мастерс, лише одного разу вдавалося наздогнати і переграти лідера з перевагою у шість ударів у фінальному раунді великого чемпіонату — це сталось у 1996 році, коли Грег Норман втрачав позиції, а Нік Фалдо здобував свій третій титул на турнірі Мастерс.
За словами самого Віндхема Кларка:
– “Я почуваюся добре. З кожним разом мені вдається більше звикнути до таких відповідальних моментів.”
– “Скотті — найкращий гравець світу, і він точно покаже високий рівень гри, як завжди, але приємно мати шість ударів переваги над ним.”
– “Я збираюся підходити до гри так само, як раніше. Якщо я здійснюватиму свої удари, яких можу досягнути, то бачу свої шанси на перемогу позитивно.”
Таким чином підсумки третього раунду формують цікаві перспективи на заключний етап турніру, де боротьба за титул прогнозується напруженою і драматичною.
