Виставка, присвячена відтворенню життя Львова за часів Австрійської імперії, пропонує унікальний погляд на повсякденність міста кінця ХІХ – початку ХХ століть. Відтепер не лише на архівних фотографіях, а й в експозиції львівського Музею етнографії та художнього промислу можна побачити, як готували ранкову каву, якими способами зігрівали ліжко перед сном та який вигляд мали міські панянки сто років тому. Відвідувачів чекає своєрідна подорож у минуле через три тематичні зали, що передають атмосферу галичанської буденності: від шумних вулиць і ринку до домашнього побуту й багатоконфесійного міського середовища.
Перший зал занурює у дух тогочасної вулиці, відтворюючи її образ за допомогою таких деталей:
– старовинних ліхтарів і вивісок;
– вітражів та афіш;
– силуетів перехожих і торговців на ринку;
– одягу львів’ян, що варіювався від традиційних костюмів до делікатних мереживних комірців, рукавичок і бісерних ридикюлів для виходу.
Наступна експозиція відображає духовну сферу міста. Тут представлені церковні артефакти християнських конфесій західного та східного обрядів — православних, католицьких, а також юдейських громад. Особливе місце займає колекція хрестів із церковних куполів передмість Львова, що символізує гармонійне поєднання народної традиції сільської місцевості з міським простором. Як підкреслює директор музею Андрій Клімашевський, «ці хрести акцентують на надбаннях передмість, які імплементували свою культурну спадщину у міський ландшафт».
Третій зал відкриває двері в побутову атмосферу Львова 100–150 років тому. На вході відвідувачів зустрічає оригінальний замок від брами, що символізує портал у минуле. У залі експонуються численні предмети, серед яких:
– порцеляна для кави;
– дзеркальце, біля якого доглядали свою зовнішність;
– глечики для води;
– керамічні миски для вмивання;
– щипці для одягання лайкових рукавичок;
– форми для випічки, які, за уявленнями, міг використовувати навіть Ольга Франко.
Особливу увагу привертає незвичайний посуд, що поєднує в собі ознаки ронделя та друшляка, призначений для нагрівання води і зігрівання постелі перед сном. Серед експонатів також є ваза, створена з артилерійського снаряда після Першої світової війни — приклад того, як мистецькі трансформації таких предметів прийняті і в сучасності.
Не менш цікавою є рекламна дошка із зразками кованих деталей та клеймом віденського майстра Альберта Мільдера, що демонструє промислові та ремісничі досягнення того часу.
Кураторка виставки Людмила Булгакова зазначає, що за радянських часів у музеях практично не формували колекції міської культури, а речі міщан середнього стану не вважали предметами для збору, тому їх залишилось небагато. Незважаючи на це, навіть без підписів експонати дають можливість уявити, як вони використовувалися, адже сто років тому люди в такому одязі щодня ходили тими ж вулицями, що й ми.
Історична виставка водночас підкреслює багатонаціональний і багатоконфесійний характер Галичини поміж міських просторів, що став місцем співжиття чисельних націй. За словами Людмили Булгакової, ця експозиція не лише про минуле, а й про цінності, актуальні і сьогодні — мирне співіснування, співпрацю, взаєморозуміння та прийняття інакшості. Саме цей посил лежить в основі свіжої музейної інсталяції.
Оглянути виставку можна на другому поверсі Музею етнографії та художнього промислу, розташованого на площі Ринок, 10.
Фото: Omega
