У Кардіффі цей зв’язок є глибоким, щирим і взаємним.
Гарріс наголошує: «Хоч вона й носить червону троянду — символ, який у Вельсі зазвичай не шанують, тут усі є найбільшими прихильниками Мег».
Він додає, що всі захоплюються тим, що Мег обрала власний шлях, але не забула свої корені.
За словами Гарріса:
1. «Було б дуже просто повністю перейти на сторону Англії й відмовитися від вельського походження».
2. «Та Мег завжди погоджується давати інтерв’ю валлійською та відмічає свою вельську ідентичність».
3. «Вона надзвичайно пишається тим місцем, звідки походить».
4. «Для учнів тут це має величезне значення — бачити, що можна йти за мріями, але не втрачати зв’язок з власними витоками».
5. «Ніколи не забувайте свої корені, пишайтесь ними, будьте гордими за свою особистість і цінуйте ті різноманітні риси, які є у вас».
6. «Мег є справжнім джерелом натхнення для всіх — чи ви є вболівальником регбі, чи ні, незалежно від того, ви валлієць чи англієць — це не має значення».
7. «Вона є справжнім зразком для наслідування у всіх сенсах цього слова».
Джонс регулярно повертається до своєї колишньої школи, де проводить тренувальні сесії, вручає нагороди й надихає молоде покоління.
Що важливо, за час навчання Джонс у Глантафі не було дівочої регбійної команди, яку вона могла б представляти. Натомість сьогодні таких команд кілька.
Однією з гравчинь є інша Мег Джонс.
Сучасна учениця Глантафу, Меган Джонс, нещодавно представляла Вельс на фестивалі шістнадцятирічних у рамках Шестинаціонального турніру, де виступала на позиції центрфорварда проти Англії.
Старша Джонс сприяла розвитку молодшої тезки, організувавши для неї індивідуальне заняття з кидання м’яча під час візиту до школи. В інший раз вона подарувала молодій Мег пару своїх бутсів, через що дівчина розплакалася від щастя.
Гарріс фотографував обох Мег Джонс протягом років із надією, що колись вони стануть на одну лінійку, зіграють у матчі дорослого рівня та завершать цей фотомонтаж разом.
