Команда урологів Центру дитячої медицини провела надзвичайно складну реконструктивно-пластичну операцію 12-річному хлопчику, у якого внаслідок вродженої аномалії та невдалих попередніх втручань в інших медичних закладах розвинулася глибока прихованість статевого члена. Хлопчик міг здійснювати сечовипускання виключно в сидячому положенні, а з початком статевого дозрівання у нього зʼявилися сильні болі в області геніталій.
Родина дитини приїхала до Центру дитячої медицини з однієї зі західних областей України. У хлопчика була виявлена складна вроджена вада сечостатевої системи, а саме гіпоспадія ІІІ–ІV ступеня та серйозне порушення статевого розвитку. Через недорозвинений сечовипускний канал сечовипускання відбувалося із середини розщепленої калитки, тобто хлопець міг ходити в туалет так само, як дівчинка, повідомили у медичному закладі.
Дитина вже пережила три операції: дві за кордоном і одну в Україні. Втім, вони не розв’язали проблему, а навпаки — лише ускладнили ситуацію. Після цих втручань у хлопчика сформувалася глибока прихованість статевого члена, який повністю зник із зовнішньої поверхні тіла. Зовні залишався лише невеликий отвір, адже сам орган був втягнутий у глибокі тканини.
Уролог Андрій Поцюрко розповідає: «Ми стикнулися з ситуацією, коли одна проблема трансформувалася в іншу, ще складнішу. Зʼявилося багато запитань — як допомогти хлопчику, як донести до нього необхідність повторних непростих реконструктивних операцій, яку методику вибрати, де взяти відповідний пластичний матеріал, а також багато інших технічних та етичних моментів».
З початком статевого дозрівання у хлопчика виникли надзвичайно болючі та патологічні ерекції, які супроводжувалися суттєвими порушеннями сечовипускання. Фізичний та психологічний стан пацієнта був вкрай складним.
Медична команда ухвалила рішення про поетапне здійснення складної реконструкції. Під час першої операції лікарі виділили коротку штучно сформовану уретру, яка втягувала статевий член всередину тканин, перетнули її, вивели назовні та максимально мобілізували статевий орган. В результаті утворився значний дефіцит уретри — близько 8 см.
Оскільки місцеві тканини хлопчика вже були задіяні під час попередніх операцій, фахівці Центру, спільно зі щелепно-лицевою хірургинєю Христина Пограничною, застосували нестандартне для дитячої урології рішення:
1. Виконали аутотрансплантацію слизової оболонки внутрішньої поверхні щік дитини.
2. З огляду на великий дефект слизової однієї щоки, клапті брали з обох щік.
3. Отримані клапті зшили у єдину трубку для створення нової уретри.
За словами Андрія Поцюрка, «слизова оболонка щоки за структурою найбільше схожа на слизову уретри і має високу здатність до регенерації. Ця операція була складною та нетиповою для дитячої практики, але в даному випадку іншого виходу не було».
Оперативне втручання тривало майже шість годин. Незважаючи на високі ризики інфекційних ускладнень, післяопераційний період пройшов без проблем: рани загоїлися первинним натягом, прохідність новоутвореної уретри підтверджена ендоскопічними методами. З метою забезпечення сприятливих умов для приживлення, на калитці було знову відкрито отвір сечівника, як це було від народження.
Наразі пацієнт проходить стадію відновлення перед завершальним етапом операції. Через 6–8 місяців планується друга операція, під час якої новостворену уретру з’єднають з материнською, що дозволить відновити нормальний процес сечовипускання.
Медики запевняють — після завершення корекції хлопчик зможе вести повноцінне життя, як з фізіологічної точки зору, так і з перспективою створення сімʼї.
Якщо на цій сторінці ви помітили помилку, будь ласка, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.