Відновлення ветеранів у Львові: чому під час війни не слід продавати медичні установи — стратегічна помилка

28 Січня, 2026

Ковальчук Олена

Відновлення ветеранів у Львові: чому під час війни не слід продавати медичні установи — стратегічна помилка

Інна Свистун, очільниця управління комунальної власності Львівської міської ради та голова фракції «Самопоміч» у Львівській обласній раді, наголошує на важливості розвитку системи реабілітації ветеранів у Львові, особливо в умовах війни.

Під час воєнних дій Львів щодня стикається з великим навантаженням у сфері реабілітації. Серед тих, хто потребує допомоги, є ветерани, поранені, особи з контузіями, а також родини, які пережили втрати. Ця потреба не зменшиться після завершення бойових дій, натомість вона лише з часом зростатиме.

За прогнозами, у нашій громаді може бути до 100 тисяч ветеранів та членів їхніх сімей, які будуть вимагати різних форм підтримки, що включає не лише медичне лікування, а й повернення до повноцінного життя — фізичного, психологічного й соціального.

Реабілітація ветеранів вже стала ключовою складовою інфраструктури, трендом, який неможливо впровадити за лічені місяці або вирішити одноразовим ремонтом. Вона потребує грамотного планування, постійного збереження й поступового розширення. Саме з цієї причини продаж медичних об’єктів у час війни виглядає як стратегічно помилкове рішення.

Продаж медичних закладів може дати одноразовий фінансовий дохід, проте одночасно призведе до втрати простору й здатності швидко розгортати необхідні послуги у критичних для громади локаціях.

До прикладу, триповерхова будівля колишньої онкополіклініки на вул. Єфремова, 59 у Львові (зображена на головній світлині), була внесена Львівською обласною радою до переліку об’єктів, що підлягають приватизації, і у 2025 році продана на аукціоні за 65,3 млн грн.

Львівська міська рада оскаржувала рішення про приватизацію з аргументом, що такі об’єкти мають суспільне значення, і вибір їхньої долі не повинен відбуватися без участі місцевої громади. Однак суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, а апеляційна інстанція підтвердила це рішення у січні 2026 року. Нині місто готує касаційну скаргу, однак можливість оперативного використання цієї будівлі для реабілітаційних потреб вже втрачена.

Але навіть наявність судового рішення не скасовує основне питання: чи доцільно продавати медичні установи саме в час війни?

Позиції області і міста суттєво відрізняються:

– Обласна рада розглядає будівлю як актив із визначеною аукціонною вартістю.
– Міська рада бачить щоденну потребу в реабілітаційних послугах, яка визначається чергами, зверненнями медиків і ветеранських спільнот, а також необхідністю в приміщеннях, що можна швидко адаптувати під актуальні завдання.

У цій ситуації потрібна узгоджена стратегія, а не ситуативні рішення.

Суттєвим аспектом є довіра громадськості до органів влади. Ветерани та їхні родини оцінюють діяльність посадовців за конкретними показниками:

– Чи існує доступ до лікування;
– Чи є можливості для відновлення;
– Чи існує чіткий маршрут повернення до повноцінного життя.

Реабілітація ветеранів не обмежується одним центром, а вимагає створення мережі, що включає:

1. Приміщення для фізичної терапії;
2. Зони для ерготерапії;
3. Майданчики для психологічної підтримки;
4. Денних програм;
5. Відділ роботи з протезування;
6. Сервіси допомоги з працевлаштування.

Для реалізації цього необхідні доступні за площею об’єкти. Поки будівлі медичних установ залишаються у публічній власності, громада має змогу змінювати їхню функціональність, запускати нові послуги і швидко адаптувати до нагальних потреб. Після ж продажу ситуація кардинально змінюється: місто чи область можуть лише орендувати приміщення, викуповувати їх назад або судитися з новими власниками. Це спричиняє затримки на роки, додаткові витрати і залежність від настроїв приватного власника.

Отже, і місто, і область мають спільну мету — допомогти ветеранам повернутися до нормального життя. Досягти цього можна лише за умови прийняття рішень, які не руйнують фундамент майбутньої системи реабілітації.

У час, коли запит на реабілітаційні послуги стає масовим, продаж медичних установ зменшує можливості для гідного відновлення ветеранів. Це питання виходить за межі господарських аспектів і набуває виміру відповідальності перед суспільством.

_Фото – Вікіпедія_

Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.