Одного з найбільш зникаючих видів китів у світі, що вперше був зафіксований біля узбережжя графства Донегол два роки тому, помітили знову на відстані близько 3000 милях.
У 2024 році північного атлантичного правого кита зафіксували біля Сліві-Ліг у водах Ірландії — це була перша підтверджена реєстрація цього виду в ірландських територіальних водах. Нещодавно, у листопаді 2025 року, дослідники підтвердили, що кит, упізнаний біля Донеголу, був знову помічений у затоці Массачусетс у Сполучених Штатах Америки.
За словами доктора Даніеля Палаціоса з Центру прибережних досліджень США (Center for Coastal Studies, CCS), «бачити, як кит, сфотографований в Ірландії, з’являється знову біля Бостона — це надзвичайна подія». Він зауважив, що такі випадки демонструють:
– Витривалість цих тварин.
– Важливість міжнародної співпраці для підтримки їх відновлення.
Дослідники вважають, що це перший задокументований випадок, коли кит, ідентифікований у східній частині Північної Атлантики, був повторно помічений у західній частині Атлантики.
Північні атлантичні праві кити належать до найкритичніше зникаючих великих морських ссавців планети, і, за оцінками, їх залишилось близько 380 особин.
Під час попереднього виявлення біля Донеголу у 2024 році, завдяки фотознімкам експерти з Нью-Інглендського акваріуму — установи, яка адмініструє каталог фотоперсоналізації північних атлантичних правих китів, — встановили ідентичність тварини, поміченої у листопаді 2025 року. Саме тоді дослідники Центру прибережних досліджень, Райан Счосберг та Енні Бартлет, помітили його під час аерозйомки поблизу узбережжя США.
Райан Счосберг зазначив: «Перший спостережний випадок у році завжди викликає захоплення, але ми не усвідомлювали, наскільки він буде унікальним». Відстань між двома спостереженнями свідчить про:
1. Величезні можливості цих тварин до переміщення на великі відстані.
2. Те, наскільки мало ми нині знаємо про їх поведінку та екологію.
Додатково він підкреслив, що такі знахідки вказують на пробіли в нашому розумінні використання правими китами середовища існування та ставлять під сумнів традиційні уявлення про їхній ареал.
Північні атлантичні праві кити — це масивні, широкі і щільні ссавці, яких порівнюють із танками у воді. Водночас вони вирізняються допитливістю та акробатичними здібностями: їх часто можна побачити, як вони вистрибують із води або б’ють по ній хвостами.
Протягом століть ці тварини були вигідною здобиччю для китобоїв:
– У середньовіччі їх полювали баски.
– Пізніше китячий жир використовували для забезпечення потреб промислової революції, зокрема як мастило для заводських верстатів.
Сьогодні середовище існування правих китів співпадає з інтенсивно індустріалізованими районами океану, який простягається від Флориди до Ньюфаундленда.
Падраїг Вулі з Ірландської групи з дослідження китів і дельфінів (Irish Whale and Dolphin Group, IWDG) зауважив, що фотоперсоналізація великого кита потребує значних зусиль і певної долі вдачі. Особливо, якщо йдеться про порівняння фотографій, зроблених у різних океанах.
Він підтвердив, що «ми не очікували, що зможемо співставити поодинокого правого кита з Донегольської затоки, зафіксованого в липні 2024 року». За його словами, Ірландія є однією із чотирьох східно-атлантичних країн, де було підтверджене спостереження північного атлантичного правого кита.
Падраїг Вулі додав, що якщо такі «піонерські особини», як ця, здатні знаходити собі більш сприятливі оселища на сході Атлантики, це може стати потенційною надією для збереження цього вразливого популяційного угруповання.
