У приміщенні колишньої аптеки родини Поратинських сьогодні функціонує музей «Таємна аптека». Саме тут, 3 січня 150 років тому, у Львові народився Ян Поратинський – знаний фармацевт, голова Галицького аптекарського товариства, який доклав чималих зусиль для відновлення фармацевтичного факультету Львівського медичного університету та сприяв зведенню нового корпусу для навчального закладу. До приходу радянської влади він був останнім приватним власником аптеки «Під угорською короною», яка нині є інтерактивним музеєм на площі Соборній. Про життя і діяльність Яна Поратинського розповідають на офіційній сторінці музею.
Родина походила з єврейських коренів, однак батько Яна, Якуб П’єпес, відомий першовідкривач і промоутер мінеральних вод Моршина, з 1897 року носив подвійне прізвище – П’єпес-Поратинський. Якуб мав виняткове право на виробництво продукції з курортних джерел.
Від 1871 року власником аптеки «Під угорською короною», що започаткована на сто років раніше, був П’єпес-Поратинський. На початку XX століття він придбав землю на Бернардинській площі у Львові і замовив проєкт у стилі необароко у знаного архітектора Кароля Боубліка. Перший поверх нового будинку займала аптека з оригінальною вітриною, прикрашеною монохромним травленням, яку фармацевти свідомо не заповнювали товарами, щоб не псувати її вишуканий вигляд. В аптеці розташовувалися розкішні полиці з натурального дерева, на яких акуратно викладали акцентовані продуктиви з моршинських джерел. Власники проживали на третьому поверсі, а на четвертому та в горищі сушили лікарські трави.
Ян П’єпес-Поратинський, магістр фармації та доктор філософії, успадкував аптеку «Під угорською короною» після смерті батька у 1904 році. Цей вельми поважний заклад пропонував широкий спектр продуктів на основі моршинської сировини, зокрема:
– мінеральну воду,
– гірку сіль,
– брикетовану торф’яну грязь, відому як моршинська мурашина боровина.
У підвалі аптеки Ян організував лабораторію, яка разом з аптекою становила єдине підприємство. Особливістю було виготовлення ліків за рецептами знаменитого тоді лікаря Адама Чижевича. Тут виробляли галенові препарати з готової сировини, завозимої з Німеччини та Австрії, лікувальні суміші рослинного походження, ферментовані вина, косметичні засоби з назвами «Крем східної краси», «Султанна», «Целесте», креми для захисту від обморожень, одеколони та рисову пудру.
Окрім власного підприємницького успіху Ян Поратинський займався науково-редакційною діяльністю – він був редактором «Часопису Галицького аптекарського товариства», протягом двох десятиліть керував його лабораторією та викладав у Львівському університеті.
До важливих сторінок його діяльності належить наступне:
1. Протягом 20 років він очолював лабораторію Галицького аптекарського товариства.
2. Викладав фармацію, історію фармації та фармацевтичне законодавство у Львівському університеті.
3. Активно підтримував відновлення фармацевтичного факультету, ліквідованого після Першої світової війни.
4. Сприяв відкриттю нового корпусу університету у 1933 році, що став основою для навчання майбутніх фармацевтів.
Дослідник аптекарської історії Галичини Анатолій Гурин наголошував, що для будівництва цього корпусу на Львівщині збирали по одному злотому з кожного проданого рецепту.
Ян Поратинський помер під час німецької окупації у 1941 році. Його батько похований на єврейському цвинтарі, а самого Яна було поховано на Личаківському кладовищі у гробівці його тестя – Томаша Сцібор-Рильського, професора Вищої рільничої школи у Дублянах. На надгробку викарбувано прізвище польською мовою – Jan Poratynski. Сьогодні опіку над могилою Яна Поратинського здійснюють представники музею та мережі аптек.
Таким чином, музей, розташований у колишній аптеці Поратинських, зберігає пам’ять про визначного фармацевта, його внесок у розвиток медичної науки та фармацевтичної освіти у Львові, а також про історію родини, що стояла біля витоків фармацевтики у Галичині.
