Зброя у справі Парубія

У справі про вбивство Парубія з’явився новий, дуже конкретний доказ: силовики заявили про знайдений і вилучений ствол. Йдеться про пістолет Макарова, який, за версією слідства, і став знаряддям злочину. Разом із ним фігурує глушник, а це вже натяк на підготовку й бажання залишитися “тихим”, непомітним, без зайвого шуму.

Ця знахідка звучить просто — “зброю знайшли”, але на практиці це кістяк всієї доказової лінії. Бо коли в матеріалах є саме зброя, а не лише припущення й свідчення, розмова в суді стає набагато предметнішою. Далі все впирається в те, що покажуть експертизи і як слідство прив’яже кожну деталь до конкретного епізоду.

Де ховали зброю

За повідомленнями правоохоронців, зброю виявили не “десь у квартирі”, а як схований предмет — схрон у лісі. Це важливий штрих, бо схованки зазвичай роблять не в паніці за 5 хвилин, а завчасно й з холодним розрахунком. Якщо слідство підтвердить, що місце готували під прикриття, тоді питання “хто допомагав” і “як виводили на локацію” стане ще голоснішим.

Сам факт лісового схрону додає розслідуванню ще один напрямок: перевірку маршрутів, транспорту, зв’язків і того, чи були спостерігачі або супровід. У таких історіях дрібниць не буває — навіть лопата, рукавички чи пакет можуть зіграти роль, якщо їх правильно зібрати й проаналізувати.

Експертизи та ДНК: як “залізо” перетворюється на доказ

Правоохоронці заявляють, що саме цей пістолет пов’язують із пострілами, які призвели до смерті. Тут ключовим стає не гучний заголовок, а суха рутина: балістика, порівняння слідів, технічні висновки. І паралельно — ДНК-експертиза, бо якщо на зброї є біологічні сліди, це вже зовсім інший рівень доказовості.

Окремо важливо, що експертизи зазвичай не зводяться до одного папірця. Це пакет документів: що, де, як вилучили, хто пакував, як транспортували, хто досліджував, які методики застосовували. Саме тому слідству зараз потрібно не просто заявити, а витримати всю процедуру так, щоб у суді не “посипалося” через процесуальні дрібниці.

Відеодокази та версія про кураторів

Ще один шар цієї справи — відеодокази, про які теж говорять правоохоронці. За їхньою версією, на записах може бути зафіксовано дії підозрюваного, пов’язані зі схованкою та комунікаціями. Якщо відео справді підтвердиться як належний доказ, воно може закрити одразу кілька питань: хто закопував, коли, де саме, і чи робив це один.

Також у публічних заявах звучить тема можливого контакту з кураторами з РФ. Тут важливо не забігати вперед і пам’ятати: це версія слідства, яку ще треба довести. Але саме такі деталі часто “прошивають” справу: не лише мотив, а й ланцюжок команд, повідомлень, дій та їхніх наслідків.

Які статті фігурують у підозрі

Після появи нових матеріалів правоохоронці повідомляли про розширення кваліфікації. У публічній площині згадуються державна зрада, а також епізоди, пов’язані з виправдовуванням чи запереченням збройної агресії РФ. Такі статті переносять справу з категорії “кримінальний напад” у набагато ширший вимір — про національну безпеку.

І ще один момент, який часто губиться між рядків: коли до справи додаються “важкі” статті, змінюється і тактика захисту, і обсяг матеріалів, і рівень перевірок. Усе стає складнішим, довшим і суворішим — від експертиз до оцінки ризиків у запобіжному заході.

Хто працює по справі та що перевіряють далі

У розслідуванні фігурують СБУ, Нацполіція та Офіс генпрокурора — і це виглядає логічно, зважаючи на заявлені статті. Далі їхня задача — не просто “закрити” історію одним затриманням, а розкласти все по поличках: звідки зброя, як її отримали, хто допомагав, хто давав вказівки, хто прикривав.

Окремо слідчі зазвичай перевіряють цифровий слід: телефони, месенджери, геолокації, контакти, фінансові рухи. Саме там інколи знаходиться те, що не видно на місці події: графік зустрічей, “випадкові” дзвінки, маршрути, повторювані точки. І якщо зброя вже знайдена, то тепер кожен інший елемент має зійтися з нею в один пазл.

Часті запитання:

Ірина Павлова

Переглянути повну біографію